Поняття про внутрiлiкарняну iнфекцiю

Змiст
ћ Поняття про внутрiлiкарняну iнфекцiю
Поняття про внутрiлiкарняну iнфекцiю Збудники, фактори й шляхи передачi внутрiлiкарняноï iнфекцiï в лiкувально-профiлактичних установах Профiлактика й боротьба iз внутрiлiкарняними iнфекцiями Висновок Список використовуваноï лiтератури
ћ Пiдготовка хворого до операцiï

      2.1. Передоперацiйний перiод

      2.2. Загальний огляд

      2.3. Збiр анамнезу

      2.4. Лабораторнi дослiдження

      2.5. Клiнiчне спостереження

      2.6. Психологiчна пiдготовка хворого

      2.7. Пiдготовка життєво важливих органiв хворого до операцiï

      2.8. Пiдготовка до анестезiï, премедикация

      2.9. Висновок
2.10. Список використовуваноï лiтератури
ћ Поняття про внутрiлiкарняну iнфекцiю
2.11. Внутрiлiкарнянi iнфекцiï — це iнфекцiйнi захворювання,
      отриманi хворими в лiкувальнiй установi.
У цей час розробленi чiткi рекомендацiï iз профiлактики повiтряноï, краплинноï, контактноï й имплантационной екзогенноï iнфекцiï. Цi заходи носять багатоплановий характер i переслiдують основну мету — — не допустити влучення iнфекцiï в рану й в органiзм. Профiлактика екзогенноï iнфекцiï можлива у всiх випадках i ефективнiсть ïï залежить тiльки вiд досвiду й знань медичного персоналу.
Сучаснi внутрiлiкарнянi iнфекцiï в хiрургiчних клiнiках викликаються рiзними мiкроорганiзмами й клiнiчно проявляються в основному синдромом нагноєнь i септичних поразок.
2.12. Найбiльше часто збудниками внутрiлiкарняних iнфекцiй є
      резистентнi до антибiотикiв штами золотавого стафiлокока,
      синегнойной палички, протея, кишковоï палички, клевсиелл,
      серраций, грибiв кандида, а також рiзнi асоцiацiï зазначених
      мiкробiв.
Джерелами внутрiлiкарняних iнфекцiй у хiрургiчних стацiонарах є хворi з гострими й хронiчними формами гнiйно-септичних захворювань i бессимптомние носiï патогенних мiкроорганiзмiв серед хворих i персоналу.
Залежно вiд локалiзацiï збудника видiлення його з органiзму хворого або носiя вiдбувається через рiзнi органи й тканини, дихальнi шляхи, шлунково-кишковий тракт, сечостатевий шлях i iн.
Поширення збудникiв внутрiлiкарняних iнфекцiй вiдбувається двома шляхами: повiтряно-краплинним i контактним.
Основними факторами передачi є руки, повiтря, численнi об'єкти зовнiшнього середовища (бiлизна, перев'язний матерiал, iнструментарiй, апаратура й iн.)
2.13. Для профiлактики й боротьби з пiсляоперацiйними гнiйними
      уськладненнями органiзують i проводять комплекс санiтарно-
      гiгiєнiчних заходiв спрямованих на виявлення й iзоляцiю
      джерел iнфекцiï, i перерва шляхiв передачi. Для цього
      проводять наступнi заходи: 1.3.1. У цей час створенi
      спецiалiзованi гнiйнi хiрургiчнi вiддiлення.

      2.13.1. Роздiляються операцiйнi й перев'язнi у вiддiленнях хiрургiчного
      профiлю для чистих i гнiйних операцiй i перев'язок i
      оснащуються кондицiонерами.

      2.13.2. Забезпечується iзоляцiя гнiйних вiддiлень у стацiонарах i
      кабiнетах вiд iнших пiдроздiлiв.

      2.13.3. Забороняється проведення операцiй у хворих iз гнiйною
      хiрургiчною iнфекцiєю в обще хiрургiчних операцiйних.

      2.13.4. Впроваджуються в практику єдинi найбiльш якiснi методики
      обробки поля, рук, хiрургiчних рукавичок, стерилiзацiя
      хiрургiчних iнструментiв нового перев'язного матерiалу,
      хiрургiчноï бiлизни.

      2.13.5. Впровадження методу експрес дiагностики чутливостi
      мiкробноï флори до антибiотикiв. 1.3.7. Органiзацiя в лiкувально-
      профiлактичних установах централiзованих стерилизовочнних.

      2.13.6. Органiзацiя й проведення комплексу санiтарно-гiгiєнiчних
      заходiв у вiддiленнях, кабiнетах, лiкарнях, клiнiках
      хiрургiчного профiлю, керуючись iнструкцiями, затвердженими
      наказом Мiнiстерства охорони здоров'я СРСР 720 вiд 31.07.1978
      р. (додаток 1,2,3,4) .

      2.13.7. Вiдповiдальнiсть за проведення комплексу заходiв щодо боротьби
      з пiсляоперацiйними уськладненнями покладають на головного
      лiкаря й завiдувачiв вiддiленнями хiрургiчного профiлю лiкувально-
      профiлактичних установ.

      2.13.8. Старша сестра вiддiлення проводить iнструктаж середнього й
      молодшого медичного персоналу по виконанню комплексу
      противоепидемиологичеських заходiв.

      2.13.9. Кожний спiвробiтник, що надходить на роботу у вiддiлення
      хiрургiчного профiлю, проходить: — повний медичний огляд,
      що включає огляд оториноларингологом i стоматологом,
      бактерiологiчне дослiдження мазкiв зi слизуватоï
      носоглотки й наявнiсть патогенного стафiлокока; ћ краткий
      инструктаж по проведению основних санитарно-
      противоепидемиологичеських мероприятий на порученном ему
      участке работи.
2.13.10. Весь працюючий персонал повинен бути взятий пiд диспансерне
      спостереження для виявлення й лiкування карiозних зубiв,
      хронiчних запальних захворювань носоглотки, а також для
      виявлення носiïв патогенного стафiлокока.
2.13.11. При виникненнi внутрiлiкарняних iнфекцiй серед хворих проводять
      позачерговий медичний огляд усього персоналу вiддiлення, а
      також позачергове бактерiологiчне обстеження на носительство.
2.13.12. При виникненнi в хiрургiчному стацiонарi внутрiлiкарняних
      iнфекцiй проводять детальне епiдемiологiчне обстеження, у ходi
      якого виявляють можливi джерела iнфекцiï, шляхи й фактори
      передачi й здiйснюють заходу щодо попередження подальшого
      поширення захворювання.
2.14. Проведення профiлактичних заходiв щодо попередження виникнення
      внутрiлiкарняних iнфекцiй, а також боротьба з ними — одне з
      основних завдань медичного персоналу в лiкувально-профiлактичних
      установах. Необхiдно знизити ймовiрнiсть iнфiкування хворих
      стiйких до антибiотикiв мiкроорганiзмами. Необхiдно максимально
      обстежити хворих i ськоротити перебування хворих у стацiонарi до
      операцiï.
Всi проведенi заходи максимально зменшують можливiсть виникнення внутрiлiкарняних iнфекцiй, а отже створюють успiшний результат для лiкування хворих.
Список лiтератури

      3. Бешкетникiв У. М Нестеренко Ю. А. Хiрургiя Медицина ; М-1990р.

      3.1. Стручкiв В. И. Загальна хiрургiя Медицина ; М-1966р.

      4. Наказ 215 Мiнiстерство охорони здоров'я РСФСР М-1979р.

      5. Максименя В. Г. Максименя Г. Г. Леонович С. И. Мiнськ; Вища школа
      1998р.

      6. Стецюк В. Г. Сестрина справа в хiрургiï Моськва АНМИ 1999р.
ћ Пiдготовка хворого до операцiï

      7. Передоперацiйний перiод
Передоперацiйний перiод — це час вiд моменту надходження хворого, у хiрургiчний стацiонар до початку проведення оперативного лiкування. На етапi безпосередньоï передоперацiйноï пiдготовки проводяться лiкувальнi заходи з метою виявлення основного захворювання й сприятливоï фази для оперативного втручання, лiкування наявних iнших захворювань i пiдготовка життєво важливих систем i органiв.
Комплекс лiкувальних заходiв, проведених перед операцiєю для перекладу основного захворювання в найбiльш сприятливу фазу, лiкування супутнiх захворювань i пiдготовка життєво важливих органiв i систем для профiлактики пiсляоперацiйних уськладнень називається пiдготовкою хворих до операцiï.
Основне завдання передоперацiйноï пiдготовки — зниження операцiйного ризику й створення оптимальних передумов для успiшного результату.
Передоперацiйна пiдготовка проводиться всiм хворим. У мiнiмальному обсязi проводиться лише хворим, оперируемим по екстрених i невiдкладних показаннях.
Напередоднi плановоï хiрургiчноï операцiï проводиться загальна передоперацiйна пiдготовка. Ïï цiль:

      8. Виключити протипоказання до операцiï шляхом дослiдження
      життєво важливих органiв i систем хворого.

      9. Пiдготовка хворого психологiчно.
10. Максимально пiдготувати системи органiзму хворого, на якi втручання
      зробить найбiльше навантаження пiд час операцiï й у
      пiсляоперацiйному перiодi.
11. Пiдготувати операцiйне поле.
12. Загальний огляд. Кожного хворого, що надходить у хiрургiчний
      стацiонар для оперативного лiкування, обов'язково треба роздягнути й
      оглянути шкiру всiх частин тiла. При наявностi мокнучоï екземи,
      гнойничкових висипань, фурункулiв iл свiжих слiдiв зазначених
      захворювань операцiю тимчасово вiдкладають i хворого направляють для
      полiклiнiчного долiковування. Операцiю такому хворому виконують
      через мiсяць пiсля повного лiкування, тому що iнфекцiя може виявити
      себе в мiсцi оперативного втручання в ослабленого операцiйною
      травмою хворого.
13. Збiр анамнезу Збiр анамнезу дає можливiсть з'ясувати й
      уточнити перенесенi захворювання, виявити, чи страждає хворою
      гемофiлiєю, сифiлiсом i iн. У жiнок необхiдно уточнити строк
      останньоï менструацiï, тому що вона дуже впливає на
      життєдiяльнiсть органiзму.
14. Лабораторнi дослiдження Плановi хворi надходять у хiрургiчний
      стацiонар пiсля лабораторного обстеження в полiклiнiцi за мiсцем
      проживання. Ïм проводяться загальний аналiз кровi й сили,
      аналiз сили на цукор, бiохiмiчний ськлад кровi й необхiднi
      рентгенологiчнi дослiдження органiв груди й черевноï порожнини.
4. Клiнiчне спостереження Важливими є знайомства хворого з лiкарем
      i налагодження взаємин мiж ними. Для остаточного виключення
      протипоказань до операцiï, вибору способу знеболювання й
      проведення заходiв, що попереджають наступнi уськладнення, необхiдно,
      щоб хворий повнiстю вiдкрився лiкаревi. Якщо не потрiбна спецiальна
      пiдготовка хворого для операцiï, то передоперацiйний перiод
      хворого в стацiонарi становить звичайно 1-2 днi.
5. Психологiчна пiдготовка хворого. Травмування психiки хiрургiчних
      хворих починається з полiклiнiки, коли лiкар рекомендує
      оперативне лiкування, i триває в стацiонарi при безпосереднiм
      призначеннi операцiï, пiдготовцi до неï та iн. Тому дуже
      важливо чуйне, уважне ставлення до хворого з боку лiкаря й
      обслуговуючого персоналу. Авторитет лiкаря сприяє встановленню
      близького контакту iз хворим.
Важливо простежити, щоб пiд час бесiди iз хворим i в документах, доступних огляду хворого (напрямку, аналiзи й iн.) , не зустрiчалися такi страхаючi його слова, як рак, саркома, злоякiсна пухлина й iн.
Неприпустимо, як ми вже вiдзначали, у присутностi хворого робити зауваження персоналу об неправильному виконання призначень.
Вирiшуючи питання про операцiю, лiкар повинен переконливо пояснити хворому доцiльнiсть ïï виконання. При вмiлiй розмовi лiкар змiцнює свiй авторитет i хворий довiряє йому своє здоров'я.
Вибiр методу знеболювання залежить вiд компетенцiï лiкаря. У дохiдливiй формi лiкар переконує хворого в необхiдностi того виду знеболювання, якому варто застосувати.
У день операцiï хiрург повинен придiлити максимум уваги хворому, пiдбадьорити його, запитати про самопочуття, оглянути, як пiдготовлене операцiйне поле, вислухати серце й легенi, оглянути зев, заспокоïти.
Якщо хворого доставляють в операцiйну завчасно в операцiйнiй повиннi встановлюватися порядок i тиша.
Хiрург у повнiй готовностi чекає хворого, а не навпаки. При операцiï пiд мiсцевою анестезiєю розмова повинен вестися мiж хiрургом i хворим. Своïм спокоєм i пiдбадьорливими словами хiрург благотворно впливає на психiку хворого. Рiзкi зауваження на адресу хворого неприпустимi.
У ськладнiй ситуацiï, коли мiсцева анестезiя недостатня, необхiдно вчасно перейти на загальний наркоз, щоб не заподiяти страждань оперируемому, i вiн не був свiдком випробовуваних хiрургом утруднень.
Пiсля закiнчення операцiï хiрург повинен оглянути хворого, обмацати пульс i пiдбадьорити його. У цьому хворiй буде бачити турботу про нього.
У палатi все повинне бути готове до прийому хворого. Головне при цьому — усунення болю iз застосуванням знеболюючих, здiйснення заходiв, спрямованих на полiпшення подих i сердечно — судинноï дiяльностi, що запобiгає ряду уськладнень. Хiрург повинен неодноразово зайти до прооперованому ïм хворому.
На закiнчення необхiдно пiдкреслити, що хiрург повинен умiти розбиратися в особистостi хворого, завоювати собi авторитет i довiру. Весь персонал хiрургiчного вiддiлення зобов'язаний щадити психiку хворого. Саме хiрургiчне вiддiлення своïм зовнiшнiх вигляд i режимом роботи повинне сприятливо дiяти на пацiєнта.
Хворi люди завжди пригнобленi, вiдчувають страх перед операцiєю й фiзичним болем. Хiрург зобов'язаний розсiяти цi сумнiви. Однак лiкар не повинен затверджувати, що операцiя не заподiє нiяких занепокоєнь. Усяка операцiя сполучена з ризиком i уськладненнями.
Лiкар у бесiдi iз хворим повинен пояснювати йому сутнiсть хвороби. Якщо ж хворий зi злоякiсною пухлиною продовжує сумнiватися й завзято вiдмовляється вiд оперативного лiкування, то припустимо ськазати, що його захворювання через якийсь час може перейти в рак. Нарештi, при категоричнiй вiдмовi доцiльно ськазати хворому, що в нього початкова стадiя пухлини й зволiкання з операцiєю приведе до занедбаностi захворювання й несприятливому результату. Хворий повинен зрозумiти, що в данiй ситуацiï операцiя є єдиним видом лiкування. У рядi випадкiв хiрург повинен пояснити хворому щиру сутнiсть операцiï, ïï наслiдку й прогноз.
Основну роль у нормалiзацiï психiки хворого грають довiра хворого лiкаревi вiддiлення й всьому лiкуючому персоналу, авторитет i компетентнiсть хiрурга. 6. Пiдготовка життєво важливих органiв хворого до операцiï Пiдготовка органiв подиху. На органи подиху падає до 10 % пiсляоперацiйних уськладнень. Поетом на дихальну систему хворого хiрург повинен звертати особливу увагу.
При наявностi бронхiту, емфiземи легких погроза уськладнень у кiлька разiв зростає. Гострий бронхiт є протипоказанням до виконання плановоï операцiï. Хворi хронiчним бронхiтом пiдлягають передоперацiйнiй санацiï: ïм призначають вiдхаркувальнi препарати й фiзiотерапевтичнi процедури.
Пiдготовка серцево-судинноï системи. При нормальних серцевих тонах i вiдсутностi змiн на електрокардiограмi спецiальноï пiдготовки не потрiбно.
Пiдготовка ротовоï порожнини. У всiх випадках перед операцiєю хворим потрiбна санацiя ротовоï порожнини iз залученням стоматолога.
Пiдготовка шлунково-кишкового тракту. Перед плановою операцiєю на органи черевноï порожнини хворому ставлять очисну клiзму ввечерi напередоднi операцiï. При пiдготовцi хворих до операцiï на товстому кишечнику його необхiдно очистити. У цих випадках за 2 днi до операцiï дають 1-2 рази проносне, за день до операцiï хвороï приймає рiдку ïжу, i йому призначають 2 клiзми, крiм того, ранком у день операцiï роблять ще одну клiзму.
Пiдготовка печiнки. Перед операцiєю дослiджуються такi функцiï печiнки, як белково-синтетична, билирубиновиделительная, мочевинообразовательная, фермантативная й iн.
Визначення функцiï бруньок. Пiд час пiдготовки хворих до операцiï й у пiсляоперацiйному перiодi стан бруньок звичайно оцiнюється по аналiзах сили, функцiональним пробам, iзотопноï ренографии й iн.
Пiдвищення загальноï опiрностi органiзму хворого перед операцiєю.
Пiдвищена опiрнiсть органiзму сприяє кращiй регенерацiï тканин i iншим репаративним процесам. Краплинне введення глюкози перед операцiєю необхiдно доповнювати введенням нiкотиновоï й аськорбiновоï кислот, вiтамiнiв В1, В6. Найважчим хворим доцiльно призначати анаболичеськие гормони, гамма-глобулiн, переливання плазми, альбумiну, кровi.
Приватна передоперацiйна пiдготовка. Проводиться для пiдготовки хворих до ськладних операцiй на певних органах i системах.
Пiдготовка хворих до операцiï при тиреотоксикозi.
Операцiя сполучена з рядом небезпек, як пiд час хiрургiчного втручання, так i в пiсляоперацiйний перiод. У лiтературi описанi випадки смертi хворих до операцiï вiд психiчного шоку, у зв'язку iз цим хiрург повинен ськласти план передоперацiйноï пiдготовки.
Хворим створюється спокiй. Ïх бажано помiщати в невеликi палати разом з видужуючими. Рекомендується менше лежати, строго дотримувати режиму пообiднього сну. При безсоннi хворим дають снотворне (люмiнал, нембутал i iн.) , при наявностi виражених нервово-психiчних порушень призначають седативнi засоби (седуксен, триоксазин, бромистi препарати) .
У зв'язку з пiдвищенням обмiну речовин в органiзмi хворим рекомендується молочно-рослинна ïжа, добре приготовлена, смачна й у достатнiй кiлькостi. М'ясна ïжа обмежується.
Необхiдно в першу чергу оцiнити клiнiчнi й бiохiмiчнi показники хворого. Визначається основний обмiн, вивчається внутритиреоидний обмiн йоду шляхом використання iзотопiв i радiометричноï установки. Структура щитовидноï залози вивчається за допомогою ехографии, ськанування, томографiï, проводиться пункционная бiопсiя й iн. Важливо пам'ятати, що визначення нагромадження щитовидною залозою радiоактивного йоду можливо тiльки в тих випадках, якщо хворий не приймав напередоднi з лiкувальною метою препарати йоду.
У зв'язку iз впливом тиреотоксикозу на серцi обов'язково вивчається пульс у спокiйному станi, i пiсля невеликого фiзичного навантаження реєструється електрокардiограма. Вiдповiдно до отриманих даних призначаються серцевi препарати, що пiдвищують обмiннi процеси в мiокардi (коргликон iз глюкозою, кокарбоксилаза, рибоксин, вiтамiн Iз групи В, МАП i iн.) . У комплексi передоперацiйноï пiдготовки включаються тиреостатики (розчин йоду, меркозалил) . При нормалiзацiï серцевоï й психiчноï дiяльностi, хворим можна призначити операцiю.
Пiдготовка хворих до операцiй на шлунку. У хворих з далеко, що зайшли захворюваннями, шлунка часто вiдзначається дефiцит обсягу циркулюючоï кровi, зниження бiлкiв кровi й порушення обмiнних процесiв в органiзмi.
Для поповнення бiлкiв необхiдне переливання кровi, плазми, альбумiну. Виробляються внутрiшньовеннi уливання 5% розчину глюкози, солей натрiю, калiю, препаратiв жирових емульсiй ( 2-3 лiтри в добу) . Напередоднi операцiï хворим стенозом воротаря щодня перед сном промивають шлунок 0,25% розчином соляноï кислоти. Залежно вiд стану хворого пiдготовка триває 6-14 днiв. За день до операцiï хворi переводяться на рiдку ïжу (бульйон, чай) На нiч ставиться очисна клiзма, а ранком у день операцiï рiдина вiддаляється зi шлунка зондом.
Пiдготовка хворих до операцiй на товстому кишечнику й прямiй кишцi.
Крiм загальнiй пiдготовцi ослаблених хворих, у яку входить переливання кровi, розчинiв глюкози, натрiю хлориду, вiтамiнiв i серцевих засобiв, необхiдно очистити кишечник. Протягом двох доби хворому до операцiï дозволяється рiдка ïжа. У перший день пiдготовки ранком дається проносне, а ввечерi ставиться клiзма. На другий день очисну клiзму роблять ранком i ввечерi. Ранком у день операцiï клiзми не ставлять. За 5-6 днiв до операцiï хворому призначають левомiцетин або канамицин.
Хворому гемороєм за добу дається проносне, увечерi пряма кишка промивається декiлькома очисними клiзмами до чистоï води.
Пiдготовка до операцiï хворих з кишковою непрохiднiстю.
Хворi з кишковою непрохiднiстю найчастiше оперуються за життєвими показниками. Вона повинна тривати не бiльше 3 годин з моменту надходження хворого в хiрургiчне вiддiлення. За цей час необхiдно ввести спазмолитики (атропiн, папаверин, але-шпу) , промити шлунок, провести двосторонню околопочечную блокаду 0,25% розчином новокаïну ( 60-80 мл) , поставити сифонну клiзму. Це дозволяє виключити динамiчну кишкову непрохiднiсть, що розв'яжеться зазначеними заходами.
У передоперацiйну пiдготовку входить переливання кровi, полиглюкин, натрiю хлориду, калiю, вiтамiнiв С и В1 серцевих засобiв.
Безпосередня пiдготовка хворих до операцiï й правила ïï проведення.
Напередоднi операцiï хвороï приймає ванну. Перед миттям лiкар звертає увагу на шкiрнi покриви, немає чи гнойничков, висипань, попрiлостей. При виявленнi планова операцiя вiдмiняється. Операцiйне поле голять у день операцiï в запобiгання порiзiв i подряпин, схильних до iнфiкування. Вiдповiдно до виду знеболювання за 45 мiнут до операцiï по призначенню лiкаря- анестезiолога виробляється премедикация. Перед доставкою хворого в операцiйну хворiй доставляється на каталке. Операцiя виконується в найсуворiшiй тишi. Розмова може вестися про операцiю.
2.9. Висновок. Вiд передоперацiйноï пiдготовки хворого, що
      включає наведенi вище спостереження й дослiдження, залежить
      сприятливий або не задовiльний результат операцiï, а так само
      наступний пiсляоперацiйний перiод.
Максимально проведена пiдготовка виключає можливiсть уськладнень, пiдготовляє життєво важливi органи хворого до оперативного втручання, створює сприятливе психологiчне тло, пiднiмає систему, а всi цi фактори сприяють якнайшвидшому видужанню хворого.
Список використовуваноï лiтератури
3. Тереньтева Л. М. Островеркова Е. Г. Анестезiологiя й
      реанiматологiя, Ленiнград, Медицина, 1989р.
4. Посiбник з анестезiологiï за редакцiєю Бумятяна А. А.
      Моськва, Медицина, 1994р.
5. Максименя Г. В. Леонович С. И. Максименя Г. Г. Основи
      практичноï хiрургiï Мiнськ Вища школа 1998р.
6. Бешкетникiв В. М. Нестеренко Ю. А. Хiрургiя Медицина Моськва
      1990р.
7. Стецюк В. Г. Сестрина справа в хiрургiï Моськва АНМИ
      1999р.