Екологiя сiльськогосподарських районiв

Сiльськогосподарськi райони досить рiзнi по природних умовах, типам
землекористування й ступеня освоєння. Проте екологiчнi проблеми в
них мають багато загального. Це зв'язано з наступними обставинами:
охопленням антропогенними навантаженнями бiльших площ, iнодi практично
на 100%;
малою лiсистiстю й невеликими площами лучно-степових дiлянок;
значною оголенiстю, дефдированностью й еродированностью ґрунтового
покриву;
перевагою певних видiв забруднення в ґрунтi, водi й ґрунтах,
зв'язаних судобрениями.
Перерахованi обставини свiдчать про специфiку екологiчного стану
сiльськогосподарських районiв, про правомiрнiсть видiлення
агроекологiчного типу оцiнок територiï
Основний аспект агроекологiчноï оцiнки аналiз умов розвитку
сiльськогосподарських рослин: ïхнього росту, фенологiï,
урожайностi, вiдносини до добрив, хворобам, сезонним змiнам умов тепла й
вологи морозам, заморозкам, посухам, перезволоженню
Екологiчнi умови сiльськогосподарських угiдь найбiльш мiнливi на площах
богарного, неполивного землеробства. Бiльше стабiльнi вони в зонах
зрошення, де заходу щодо мелiорацiï послабляють вплив зовнiшнiх
умов
При регiональнiй оцiнцi районiв сiльського господарства важливо
визначити ступiнь стiйкостi екосистем до антропогенних навантажень.
Стiйкiсть пiдвищується вiд пiщаних ґрунтiв до глинистих, вiд
лужних ґрунтiв до кислих, при зниженнi континентальности клiмату,
наростаннi рiчного зволоження й збiльшеннi бiологiчноï
продуктивностi фiтоценозiв — як природних, так i культурних
Бiльша стiйкiсть угiдь захiдних i пiвнiчно-захiдних районiв Росiï
до антропогенних навантажень не завжди має вирiшальне значення для
екологiчного стану. Справа в тому, що цим районам характернi бiльше
iнтенсивнi типи землекористування, бiльшi дози внесених добрив.
Максимальна iнтенсифiкацiя господарства характерна для територiй, що
прилягають до великих мiст i промислових зон (Москва, Санкт-Петербург),
яких також бiльше в захiдних районах. Очевидно, об'єктивна оцiнка
екологiчного стану можлива лише при рiвному облiку природних i
економiчних факторiв
Кардинальнi змiни природного середовища сiльськогосподарських районiв
обумовленi тим, що на площах угiдь мiняються потоки речовини,
порушується твердий, рiдкий i розчинений стiк. Вiдомiсть лiсiв
збiльшує змив ґрунту, твердий стiк рiк, приводить до
замулення русявiв, водоймищ, заплавних масивiв. Витрати водотокiв при
скороченнi лiсових площ на 10% знижуються в середньому на 5%. Активна
мiграцiя елементiв по схилах, ïхнє швидке надходження у
водойми з одночасним скороченням стоку приводить до сильного забруднення
поверхневих вод. Це забруднення може бути токсичним, оскiльки такi
небезпечнi елементи, як кадмiй, ртуть, стронцiй, свинець, цинк,
ставляться до найбiльш рухливим у бiльшостi видiв ґрунтiв
Прилягаючi до великих населених пунктiв сiльськогосподарськi райони на
площах у сотнi кв. км випробовують на собi вплив промислового
забруднення. Найбiльшу роль тут грає забруднення сiркою, що у
виглядi сiрчистих з'єднань легко розноситься повiтряними потоками.
У нормально зволожених нейтральних ґрунтах вплив цього виду
забруднення невелико, але в кислi воно пiдсилює пiдкислення. На
перезволожених ґрунтах, особливо на заплавах, це може привести до
рiзкого закислению пiсля осушення Основнi змiни ґрунтiв у
землеробствi пов'язанi з механiчним впливом на неï й iз внесенням
добрив. Оранка мiняє профiль ґрунту, руйнує структуру,
приводить до збiднiння верхнiх обрiïв, сприяє посиленню
водноï ерозiï й дефляцiï. Поряд з розпушуванням iде й
ущiльнення ґрунту
Велике також значення органiчних i мiнеральних добрив, свiтове
споживання яких близько 90 млн. т у рiк. Добрива не тiльки компенсують
винос iз ґрунту азоту, фосфору й калiю, але нерiдко виявляються
надлишковими, заражають пiдземнi й поверхневi води. Це має мiсце
головним чином у розвинених краïнах, де вноситься бiльше 100 кг/га.
У краïнах, що розвиваються, цей показник в 5 разiв нижче.
Одержання високих урожаïв у цей час неможливо без використання
рiзних ядохимикатов для захисту рослин пестицидiв, споживання яких
перевищує 4 млн. т/рiк. Однак зараз ïхнє використання
скорочується у зв'язку iз пристосуванням до них багатьох
шкiдникiв, загибеллю ґрунтових мiкроорганiзмiв, зараженням
овочевих культур i нагромадженням отруйних речовин у поверхневих водах,
донних опадах водойм, органiзмах тварин i людини
Надмiрнi антропогеннi навантаження приводять до напруженоï
екологiчноï обстановки в багатьох районах сiльськогосподарського
освоєння. Одним iз прикладiв цього може служити Харкiвська область
З 3140 тис. га площi областi сельхозугодьями зайнято 2314 тис. га, тобто
бiльше 70%. Середня лiсистiсть — 10,5% при оптимальнiй приблизно
20%. Еродованi землi — 1700 тис. га, порушенi — 3,2 тис. га.
Питома вага еродованих i ерозинноопасних земель у загальнiй площi земель
наближається до 90%, порушених до 0,5%, засолених до 11-12%. 95%
загального обсягу стiчних вод забруднене й може використовуватися для
господарсько-побутового й технiчного водопостачання тiльки пiсля
очищення
Оцiнка територiï Харкiвськоï областi по станi компонентiв
природного середовища показала, що з 25 районiв несприятливий стан
поверхневих вод (сильне забруднення) спостерiгається в 5,
рослинностi в 12 i земель в 17 районах. 7 районiв, включаючи м. Харкiв ,
вiднесенi до несприятливого в результатi комплексноï оцiнки
екологiчного стану природного середовища
Список використаноï лiтератури
1. Горщикiв С.П. екзодинамические процеси освоєних територiй.
— М.: Надра, 1982.
2. Григор'єв А.А. Мiста й навколишнє Середовище. Космiчнi
дослiдження. — М.: Думка, 1982.
3. Нiкiтiн Д.П., Новиков Ю.В. Навколишнє Середовище й людина.
— М.: 1986.
4. Одум Ю. Основи екологiï. — М.: Мир, 1975.
5. Радзевич Н.Н., Пашканг К.В. Охорона й перетворення природи. —
М.: Освiта, 1986.