XV. Усна народна творчiсть 64. Казки

Дорогоцiнним скарбом украïнського народу, що увiбрав у себе
життєвий досвiд i мудрiсть вiкiв, є казки. Вони передавалися
iз уст в уста, iз поколiння до поколiння впродовж тисячолiть, пропагуючи
мораль простого народу, його найгуманнiшi бажання i мрiï. У казках
переплiтається реальне й фантастичне, у них здiйснюються найзапо-
вiтнiшi людськi мрiï про щастя, добробут, у них добро завжди
перемагає зло. Торжество справедливостi, перемога правди над
кривдою

у всi вiки це найвищий iдеал людського суспiльства.

У казках знайшли вiдображення свiтогляд, свiтосприймання наших далеких
предкiв, якi обожнювали природу, вбачали у всьому живому своïх
побратимiв. Тому не випадково, що героï казок тварини, рослини чи
явища природи надiленi людськими рисами, та й поводять себе так, як люди
(Мишача рада», Хитрий заєць», Лисичка-сестричка i Вовчик-
братик» та iн.). Кожний художнiй образ у будь-якiй казцi це певний
соцiальний тип, представник того чи iншого соцiального стану, який
дiє в певних побутових обставинах й уособлює
найрiзноманiтнiшi риси людськоï вдачi: працьовитiсть чи ледарство,
доброту чи злiсть, щедрiсть чи скупiсть, чеснiсть чи пiдступнiсть
(Дiдова дочка й бабина дочка», Про матiр-зозулю»). Кращi
зразки народноï казки, незважаючи на давнiсть свого походження, й
досi хвилюють, захоплюють, бо кожен казковий образ, в який би
хитромудрий одiж поетичноï уяви вiн не був прибраний, насправдi
має пiд собою глибоку життєву основу. Широта узагальнення в
казцi така, що крiзь товщу iсторичних нашарувань i серпанок
художньоï умовностi ми завжди бачимо конкретнi сторони людською
життя, i той чи iнший образ чи мотив наповнюється в нашiй уявi
цiлком реальним змiстом»²*'.