Трагедiя роду Половцiв (за романом Юрiя Яновського "Вершники")
Роман великого украïнського письменника-романтика "Вершники" присвячений
показу боротьби украïнського народу проти зовнiшньоï i внутрiшньоï
контрреволюцiï в роки громадянськоï вiйни в Украïнi.
Твiр вiдкривається новелою "Подвiйне коло", яка вiдразу вводить нас у шквал
гарячих подiй: "Лютували шаблi, i конi бiгали без вершникiв... рубали по чiм
попало i топтали конем... i пiдводили високих степовикiв, i летiли ïхнi
голови... Висвистували шаблi". I саме тут з найбiльшою силою розкривається
трагедiя родини Половцiв, як i трагедiя усього роду украïнського, що
потрапляє у смертельне коло вiйни. У степу пiд Компанiï вкою гарячого лiта
мiж синами однiєï матерi протягом дня точаться кривавi боï, i Iван
Половець загубив трьох своïх братiв - "Одного роду, - сказав Герт, - та не
одного з тобою класу".
Розповiдь про боротьбу братiв Половцiв переплiтається з розповiддю про ïх
батька Мусiя Половця, чорноморського рибалку, який виховував разом з дружиною
п'ятеро сирiв, прищеплював ïм одвiчну народну мудрiсть: тому роду не буде
переводу, в котрому браття милуються згоду.
Але сталося так, що сини пiшли рiзними шляхами, сприйняли рiзнi iдеï та
погляди i опинилися у ворожих таборах. Андрiй став офiцером царськоï
армiï, Оверко пiшов служити до Петлюри, Панас подався у махновцi, а Iван
очолив загiн червоних кiннотникiв.
I от рiднi брати в смертнiй битвi один з одним на максимально стиснутому п'ятачку
пiвденного степу.
Спершу у кривавому двобоï сходяться загiн петлюрiвцiв на чолi з Оверком
Половцем i загiн денiкiнцiв пiд командуванням його брата Андрiя. Петлюрiвцi
перемагають. Оверко вбиває Андрiя: "...i поточився Андрiй, i заревли переможцi, i
дмухнув з пiвденного заходу майстро, i стояли нерухомо вежi степового неба". Та
ось здiйнявся в степу смерч, примчав махновський загiн Панаса Половця, i тепер уже
гине Оверко вiд руки свого брата-анархiста: "Оверко не зводив очей i не бачив
своєï смертi, вона вилетiла з Панасового маузера...". Над закривав леним
степом пролив дощ, i ось здалеку замайорiв червоний прапор загону Iвана Половця.
Переможений Панас сам накладає на себе руки. Наймолодшого брата Сашка, також
анархiста, червоноармiєць Iван милує i вiдпускає: "Бiсовоï душi вилупок", -
промимрив Iван та взяв Сашка за чуба , що виглядав з-пiд шапки по махновському
звичаю, став скубти, як траву, а Гердт посмiхнувся".
Отже, закономiрно, що в цiй боротьбi перемагає "правда бiдних", у яку так вiрив
письменник. Своïм романом Юрiй Яновський наштовхує на думку про зв'язок мiж
революцiєю, бездушним братовбивством в роки громадянськоï вiйни i масовим
нищенням украïнцiв у 20-30-х роках. Автор роману пiдводить нас до висновку не
повторювати помилок iсторiï, не допускати найбiльшого лиха - вiйни та
братовбивства.
