Лiризм, гумор i сатира у творах Остапа Вишнi.

Творчiсть Остапа Вишнi (1889
Ї1956) надихалась i окрилювалась великим поняттям Народ, про що вiн полишив щирi свiдчення у своïх щоденникових записах. ЇЯкий би я був щаслнiïий - занотував гуморист, - якби своïми творами змiг викликати усмiшку, хорошу, теплу усмiшку... Ви уявляєте собi: народ радiсно усмiхнувся!
- Остап Вишня - письменник-новатор, найяскравiша постать нацiонального вiдродження 20-х рр. Вiн не тiльки розширив тематику, а й збагатив жанровi рiзновиди памфлету, фейлетону, гуморески, нарису. Оригiнальним твором письменника є його ЇМоя автобiографiя
Ї.
ЇМоя автобiографiя
- - твiр, який має кiлька мистецьких пластiв: iнформа-цiйний (наче вiдповiдь на запитання анкети: дата народження, навчання, входження у лiтературу); образ лiричного героя (Ю. Лаврiненко писав, що ЇВишня залюбки маскувався пiд Їпростачка
Ї, який здебiльш з усiм погоджується, але вiд нього повiвало казковим Їдурником
Ї, перед яким пасують мудрецi i королi
Ї); саркастичне ставлення до лiтературознавчих та критичних публiкацiй, у яких йшлося про впливи, нахили, формування письменника (
ЇГоловну роль у формацiï майбутнього письменника вiдiграє взагалi природа
- картопля, коноплi, бур'яни
Ї); такi складники, як традицiï украïнського народного гумору, iскристий смiх ЇЕнеïди
Ї; сатирично-тумормстичнi повiстi Квiтки-Основ'яненка, iнтонацiï Шевченка (
ЇВчив мене хороший учитель Iван Максимович, доброï душi дiдуган, бiлий-бiлнii. як бiлi бувають у нас перед зеленими святами хати... Любив я не тiльки його, а й його лiнiйку, що ходила iнодi по руках наших школярських, за-мурзаних. Ходила, бо така тодi Їсистема
- була, i ходила вона завжди, коли треба було, i iiiко;iн люто. Де тепер вона, та лiшйка, що виробляла менi стиль лiтературний?
Ї).
У дусi згадуваноï Їмаски
- щиросердне Їзiзнання
- Остапа Вишнi про те, як вiн став письменником: ЇУ 1921 роцi почав працювати в газетi ЇВiстi
- перекла-дачем. Перекладав, перекладав, а потiм думаю собi: ЇЧого я перекладаю, коли ж можу фейлетони писати! А потiм - письменником можна бути. Он скiльки письменникiв рiзних є, а я ще не письменник. Квалiфiкацiï, - думаю собi, - в мене особливоï нема, бухгалтерiï не знаю, що я, - думаю собi, - робитиму
Ї. I зробився я Остапом Вишнею та й почав писати. I пишу собi...
Ї.
Уже протягом двадцятих рокiв Остап Вишня видрукував близько 25 збiрок ЇВишневих усмiшок
Ї: ЇВишневi усмiшки (сiльськi)
Ї, ЇВишневi усмiшки кримськi
Ї, ЇВишневi-усмiшки лiтературнi
- та iншi. Вiн був най-популярнiшим письменником 20-х рр. Теми його усмiшок найрiзноманiтнiшi: полiтичне, господарське культурне життя. Найсильнiшим виступає письменник як гумористичний описувач побуту пiсляреволюцiйного села.
Визволений з берiïвських таборiв у 1944 р., Остап Вишня знову стає улюбленим i популярним письменником в Украïнi. У цьому ж 1944 р. видрукувана його ЇЗенiтка
Ї.
Письменник писав про свою гумореску ЇЗенiтка
Ї: ЇЯ хотiв у тяжкi, грiзнi часи писати щось дуже веселе... щоб i моя робота спричинилась до того, щоб люди i на фронтi, i в тилу таки по-справжньому засмiялися, та не засмiялися, а просто таки зареготалися. Одночасно, щоб моя гумореска вiдiгравала й певну, сказати б, мобiлiзацiйну пiдбадьорювали ну роль
Ї. В основi композицiï гуморески дiалог оповiдача з ïï героєм дiдом Свиридом, котрий про свiй вiк говорить: ЇТа хто зна! Чи сiмдесят дев'ять, чи вiсiмдесят дев'ять? Хiба ïх полiчиш?
- Цiєю деталлю пiдкреслено всенароднiсть вiйни з окупантами. Складається гумореска з двох частин: Їсоп-рикосновенiє
- дiда Свирида з фашистами i побутовi Їстраже-нiя
- з бабою Лукеркою - покiйною дружиною, в яких дiд Їтак напрахтикувався, що нiяка вiйна менi анi пiд шапку
Ї. У першiй частинi Остап Вишня застосовує засоби сатири - бурлескну лексику, лайливi, принизливi слова, вживання форми середнього роду замiсть чоловiчого, саркастичнi iнтонацiï. Вила-трiйчата, якими Свирид Їяк щурят подавив
- гiтлерiвцiв, виростають у гiперболiзований образ народноï Їзенiтки
Ї. У другiй частинi, де йдеться про вiйну з бабою Лукеркою, панує гумор - запальний, вогнистий, що викликав регiт великих аудиторiй. Засоби комiчного тут - вiйськова термiнологiя у розповiдi про бабу Лукерку, русизми тощо.
Природа була для Остапа Вишнi джерелом життя i натхнення. Нiжно, усiєю душею вiдчував вiн ïï красу, любив ïï чудовi створiння. Протягом багатьох пiслявоєнних лiт письменник створював невеличкi за розмiром, поетичнi за "звучанням, наснаженi ласканою лiрикою твори. Вони нагадують бiльше вiршi у прозi, нiж жарти гумориста, хоча блискiтки смiху раз у раз поблискують на ïх поверхнi. ЇЛисиця
Ї, ЇВiдкриття охоти
Ї, ЇЗаєць
Ї, ЇПро мудрого зайця
Ї, ЇБекас
Ї. ЇВовк
- та iншi склали ЇМисливськi усмiшки
Ї, якi посiдають значне мiсце у творчостi письменника. У цих маленьких шедеврах особливо яскраво виявилося органiчне злиття двох граней незвичайного таланту Остапа Вишнi - гумору i лiрики. У ЇМисливських усмiшках
- немає закликiв любити природу. Як справедливо сказав М. Рильський, в Остапа Вишнi Їв душi поезiя цвiла
Ї, а справжня поезiя не буває прямолiнiйною, декларативною. Природа в ЇМисливських усмiшках
- одухотворена. Письменник надiляє ïï почуттями i мудрiстю, глибоким всепроiiикаючим розумiнням таємницi Всесвiту. Пейзажi Остапа Вишнi - це лiричнi малюнки, сповненi змiн, руху, оновлення, настроïв, то радiсних, то журливих. ЇОсiнь... Ось палає кленовий лист, - умер вiн, одiрвався з рiдноï йому галузки i падає. Вiн не падає сторч iiа землю - нi. Йому так не хочеться йти на вiчний спокiй, лежати i млiти серед завмерлих собратiв своïх... Вiн кружляє на галявинi, то вгору пiдноситься, то хилиться до землi... Навеснi на його мiсцi молодий буде лист, зелений, вiн з вiтром розмовлятиме, хапатиме жилками своïми сонячний промiнь, пiд дощем купатиметься й росою умиватиметься... - (
ЇВальдшнеп
Ї). Лiричний герой ЇМисливських усмiшок
- - людина дотепна, оптимiстична, завжди у життєрадiсному настроï.
ЇМисливськi усмiшки
- - яскрава сторiнка не тiльки в багатограннiй творчостi Остапа Вишнi, айв усiй украïнськiй сатирично-гумористичнiй лiтературi.