"екологiчне сумлiння" нашоï землi

("Лiсова пiсня" Л. Украïнки i сучаснi проблеми)
Часи змiнюються, i ми змiнюємося разом з ними. Приходять i вiдходять поколiння, приносять нащадкам новi iдеï, якi загалом творять суспiльний прогрес. Причому тi надбання нагромаджуються за геометричною прогресiєю, цiнностi змiнюються, як вiзерунки в дитячому калейдоскопi. За останнi столiття людина навчилася брати вiд природи стiльки, що давно вже неспроможна пiдтримувати власну гармонiю, в якiй полягає ïï сила й унiкальнiсть. Лозунги типу "Пiсля нас - хоч потоп" у котре далися взнаки, i - страхiтливо виструнчилась траурна квiтка Чорнобиля. Тисячi квадратних кiлометрiв чарiвноï полiськоï землi зазнали згубного впливу радiацiï. Уж та Прип'ять кишать гiгантськими коропами та окунями, а чорнобильськими бiлими грибами восени 1986 року можна було нагодувати пiв Украïни. Складається враження, що природа просто-таки знущається з наших горе-селекторiв.
Саме в тих полiських лiсах жила Мавка з "Лiсовоï пiснi" Лесi Украïнки. Вона - - дочка незайманоï природи, але саме ïй судилося зустрiтися з людьми й ïхнiми звичаями. I от Чорнобиль народив нову Мавку - дитя природи й неприборканого атома. Вона чудово пам'ятає, хто занапастив ïï матiр - природу Полiсся й тепер перетворилася на зомбi, що блукає неприродно буйнозеленими лiсами й чигає на кожну людину, що наважиться хоч на тиждень залишитися у тридцятикiлометровiй зонi.
Їï душа кругом - у такому ж тугому, як i ранiше, боровику, у тих же уважних очицях суницi, у тому ж квiтуваннi конвалiй та окропленiй сонцем галявинi. З прихованою посмiшкою спостерiгає вона за полохливими електричками, що квапляться до Прип'ятi з новою змiною енергетикiв, i тут же, ледь забравши iнших, повертаються до так званоï безпечноï зони. Тепер вона - володарка цього шматка землi, де ще сотнi рокiв розкладатиметься стронцiй i природа зазнаватиме наступних мутацiй. I невiдомо, скiльки ïй панувати.