Особистi мiркування. Трагедiя генiя. В чому вона?
Доля творчоï спадщини кожного письменника складається по-рiзному. Велику роль
у цьому вiдiграють суспiльно-полiтичнi умови й оточення, в якому народжується i
формується талант письменника.
Видатний поет XX сторiччя, талановитий, оригiнальний, та, на жаль, майже зовсiм ще
не оцiнений прозаïк i публiцист, цiкавий критик та лiтературознавець,
незрiвнянний перекладач з вiрменськоï, грузинськоï, татарськоï,
болгарськоï та iнших мов, невтомний популяризатор кращих досягнень
свiтовоï культури на Украïнi.
Творча особистiсть Павла Григоровича Тичини була багатогранною i складною.
Художня спадщина поета має велику цiннiсть, залишаючись в золотому фондi
нашоï культури. Але не можна обминути й тих, якi писалися на вимогу часу чи
пiд тиском обставин.
Так, в часи громадянськоï вiйни, молодий Тичина не зразу розiбрав ся у
глибокiй сутi громадсько-полiтичних подiй, тим бiльше, що днi стояли суворi, всi
сили революцiï вiддавались нещаднiй боротьбi з ворогами.
Написання вiрша "На Аскольдовiй могилi" було тяжкою помилкою поета, спровокованого
пропагандою Центральноï Ради. Але до честi Павла Тичини треба сказати: вiн
швидко розiбрався, що й до чого. Переживши тяжкi днi болiсних роздумiв i жалю,
перемiшаного з жахом, поет прокляв i цей вiрш, i тих, хто його спровокував на його
створення. Тичина безповоротно стає спiвцем революцiйноï боротьби.
1923 року Павло Тичина приïжджає до Харкова i за допомогою В.
Еллана-Блакитного влаштовується на роботу в редакцiю журналу "Червоний шлях". Але
й там поет зазнав дуже серйозноï критики i жорстоких полiтичних звинувачень
"За протягування нацiоналiстичного дурману в лiтературу". Саме тодi була написана
велика поема "Чис-тила мати картоплю", в якiй з вражаючою силою розкриває ознаки
кризи соцiально-полiтичних процесiв в унiтарнiй державi. Тичина довiв, що в творi
домiнує сувора, гiрка, але щира, вистраждана правда.
Вже пiсля виходу перших книг Тичини його творчiсть привернула увагу насамперед
лiтераторiв. У перiодичнiй пресi з'явилися рецензiï рiзного змiсту i
характеру. Одним iз перших вiдгукнувся В. Еллан-Блакитний. У статтi "Павло
Тичина" вiн назвав його красою i гордiстю новоï украïнськоï
поезiï, найталановитiшим з сучасних поетiв.
Але не обiйшлося i без випадiв проти поета. У закордоннiй пресi з'явилися писання,
автори яких звинуватили Тичину в тому, що вiн продався Радянськiй владi, яка, до
речi, у найскрутнiшi i найголоднiшi днi життя спецiальним декретом забезпечила
його харчами i взяла пiд свою охорону, як цiнного дiяча культури.
В украïнськiй радянськiй пресi з'явилися теж деякi статтi типу "Дутий кумир"
В. Полiщука, фейлетон "Про украïнську оперу" К. Котка, в яких проявилося
нерозумiння творчостi Тичини, його перекладiв лiбрето класичних опер
украïнською мовою. На тi випади вiдповiв i сам поет, i його побратим по перу
й духу В. М. Сосюра:
Не вам ганьбить iм'я Тичини
I називать його рабом...
Павла Тичину завжди турбувала проблема нацiонального вiдроджен ня
украïнського народу. З цiєï причини перший образ - iдеал революцiï
для поета - "Золотий гомiн": то образ народу, що зiбрався 1917 року на iсторичнiй
площi Киïвськоï Софiï, щоб висловити свою вiковiчну волю i мрiю про
державну сувереннiсть. Киян поздоровляє сам Андрiй Первозваний, засновник i
покровитель мiста. Вiд повноти щасливих передчувань "засмiялись гори, зазеленiли",
i рiка мутная сповнилася сонця i блакитi - торкнула струни.
Але в процесi нацiонально-визвольноï революцiï Павло Тичина бачить не
тiльки вiдраднi явища i тенденцiï:
Чорний птах - у нього очi-пазурi.
Зловiсним образом "Чорного птаха" вiн попереджає про важкi днi при вiдстоюваннi
свободи.
Так i сталося: свiдченням братовбивчоï трагедiï є тетраптих "Скорбна
мати". Твiр присвячений матерi поета. Але образ покiйноï "матерi Марiï"
переростає в образ Скорбноï матерi, в якому узагальнено i долю Божоï
матерi, i страждання Украïни. З поеми проступає динамiчна картина
трагедiï рiдноï землi, яка потрапила в криваву орбiту громадянськоï
вiйни.
Отже, доля Павла Тичини - то доля його нацiï. Є в нiй трагiчнi сторiнки,
болiснi невдачi, але домiнує жага життя, енергiя творення, високий iдеал
справедливостi, а тим самим генiй безсмертя.
