Iдея безсмертя i торжество правди в романi Михайла Стельмаха "Правда i кривда" (II варiант)
Серед видатних украïнських романiстiв одне з провiдних мiсць належить Михайлу
Стельмаху. Михайло Панасович - лiтописець життя народного. Велика любов до народу,
до рiдноï землi, до людини пронизує роман "Правда i кривда". На сторiнках
його роману звучить тема народу i величi його духу, тема безсмертноï
народноï правди, що перемагає в найтяжчих боях i труднощах - i там, де
точиться безкровна, але не менш напружена боротьба за торжество справедливостi i
людяностi.
Дiя роману "Правда i кривда" починається ще у воєннi роки, та вiн наскрiзь
сучасний своєю проблематикою, своïм трактуванням подiй i характерiв. Усiм
своïм змiстом вiн спрямований на жагучi проблеми сьогодення.
В яскравiй бiографiï героя твору - украïнського хлiбороба, Марка
безсмертного - людини нового свiту, великого правдолюба, що мислить по-державному,
людини, яка несе в душi великi радощi, болi i велику нiжнiсть нашоï доби -
вбачається бiографiя всього украïнського народу. Нелегкий його шлях до вершин
щастя.
З молодих рокiв Марко Безсмертний жив не стiльки для себе, скiльки для людей.
Бився проти денiкiнцiв, ганявся за куркульськими бандами, працював головою
сiльради та колгоспу i заради громадських справ змушений був залишити навчання.
Через заклопотанiсть справами iнших людей вiн втрачає навiть свою першу любов -
Степаниду. Героєвi судилися тяжкi випробування: нiмцi розстрiляли його дружину, а
єдину доньку загнали до Нiмеччини. Як лев, б'ється Безсмертний на фронтi проти
фашистiв, а повернувшись додому тяжко поранений, вiн не може примиритися з
безчинством голови колгоспу Безбородька, який ще 1937 року вчинив на Безсмертного
провокацiйний донос i домiгся його ув'язнення.
Марко сповнений нiжного почуття до трудовоï людини. Коли молода вчителька
Степанида Iванiвна сказала йому, що вона думає навчити дiтей насамперед читати,
писати та рахувати, вiн з пристрастю додає: "I це треба, дуже треба, а найбiльше -
навчiть ïх любовi. Вчiть ïх людяностi, добру". Гуманiзм Марка дiйовий i
активний: герой не тiльки проголошує своï погляди, а й бореться за них. Так
вiн з револьвером у руцi примушує Безбородька мочити коноплi в крижанiй водi для
того, щоб врятувати здоров'я жiнок-матерiв i дати вiдчути держимордi на власнiй
шкурi, чого варта його витiвка. Вiн виганяє з поля Киселя, бо той заради процента
вибiркового збирання вимагає скосити зелене жито, "кинути пiд косу хлiборобську
надiю".
Кожен позитивний герой у романi має, крiм свого конкретного значення ще й
пiдкреслено символiчне. Марко Безсмертний не тiльки своïм прiзвищем, а й
дiлами близький народним масам. Дiд Євмен - уособлення кодексу здоровоï
народноï моралi, яка самому Боговi не простить його злочинiв. Iнвалiд вiйни
Гиримайвода - втiлення народного умiль-ства, вiн нiколи не мiг натiшитися роботою
i знав усi на свiтi ремесла, не кажучи вже про хлiборобське. Немов священними
монументами виростають перед його уявою односельчани: i Михайло Тимофiйович Бакун,
що став героєм на Букринському плацдармi i командує в Саксонiï артилерiйською
бригадою; i Максим Данилович Геращенко - артилерiйський зв'язкiвець, який розмотав
стiльки кабелю, що його б вистачило обмотати "вздовж i впоперек усю землю"; I син
дiда Євмена Iван, що закрив дота грудьми у Високих Татрах, через що пiсня про
нього живе в Словакiв i досi.
Отже, у романi "Правда i кривда" вiдтворено найрiзноманiтнiшi картини життя
багатьох персонажiв, боротьбу в найскладнiших обставинах i перипетiях. Проте в
романi нема жодноï нотки песимiзму, зневiри, навпаки - твiр пройнятий
оптимiзмом, звеличенням героïзму i незламностi народу, його непоборностi,
вiри в торжество перемоги над будь-якою кривдою.
