ПЧIЛКА ОЛЕНА
(1849-1930) Справжнє iм'я - Ольга Петрiвна Драгоманова. Народилася в м. Гадячi на Полтавщинi в родинi юриста. Училася в Киïвському iнститутi шляхетних дiвчат. Брат Михайло Петрович Драгоманов - вiдомий вчений i громадський дiяч - залучив ïï до участi в культурно-просвiтницькiй органiзацiï "Громада" (Киïв). Одружилася з юристом Петром Косачем, мала шiстьох дiтей (одна з доньок стала вiдомою письменницею й обрала псевдонiм Леся Украïнка). Родина мешкала в Луцьку, в с. Колодяжному. Олена Пчiлка писала переважно прозу, твори для дiтей, видавала дитячий журнал "Молода Украïна". У чому справжнє щастя? (за оповiданням Олени Пчiлки "Сосонка") Мене дуже схвилював твiр "Сосонка" Олени Пчiлки, бо я збагнула, що його змiст набагато глибший, нiж здається на перший погляд. У сосонцi я побачила не деревце, яке восени красувалося вiчнозеленим вбранням серед сусiдок - берiз та липок, що втратили своє листя, а дiвчинку, погордливу, самозакохану. На жаль, в наш час є ще такi "красунi", якi цiнують у людинi лише вбрання. Такою я бачу i сосонку, яка у рiздвяному сяйвi бажала одного, - хай побачать липки, яка вона гарна! Але що судилося бiдоласi знести! Пройшла мить, i всi прикраси познiманi. Розiбрана, темна, вона вже нiкому не буда потрiбна. ïï навiть кинули надворi, обiзвали чепiдралом. Я зробила для себе висновок - кращого за природну красу нiчого немає. Хочу звернутися до всiх дiвчат свого вiку: не треба цiнувати понад усе модний одяг та дорогi прикраси! Штучна краса скороминуща! Помiчайте своïх подруг, адже вони нiчим не гiршi за вас, бо справжня краса - у добрих серцях. Тiльки треба вмiти "читати" цi серця. Звернiть увагу, нiхто iз сусiдок сосонки не насмiхався над нею, коли вона втратила колишню красу.Сосонку не викинули тi, хто був другом природи - родина Iвасика. Вони розумiли, що зовнiшня краса - це не головне i в людях, i в речах. Зрештою, це зрозумiла i сосонка.
До лiсовоï красунi прийшло нове життя, радiсть вiд якого вона вiдчула лише тодi, коли стала корисною: "...а ось дарма, що я пожовкла, проте здаюся на користь!" Якби не це деревце, замерз би Iвасик, не дiйшов би додому. Сосонка, можна сказати, врятувала життя хлопчику. I краса ïй для цього зовсiм не знадобилася. Тому я вважаю, що справжнє щастя - бути корисною, допомагати людям, нести у свiт добро i радiсть.
