"З журбою радiсть обнялась..."

(поезiя Олександра Олеся) Хтось ударив без жалю по серцi моïм, - i забилося серце в вогнi золотiм... I посипались iскри яснi, I в дзвiнкi обернулись пiснi. О. Олесь Радiсть i журба злилися в поезiях Олександра Олеся - тонкого лiрика, спiвця краси й кохання. Його твори сповненi глибоким лiризмом, щирiстю й подекуди сумом. Так у життi переплiтаються щастя i горе, сльози i смiх, бiле i чорне. Тому назва першоï збiрки поета видається символiчною: журба i радiсть - одвiчнi супутники людськоï долi: В обоймах з радiстю журба. Одна летить, друга спиня... I йде мiж ними боротьба, I дужчий хто - не знаю я... У багатьох вiршах Олесь намагається передати сприйняття свiту, природи через звуки i барви ("Є слова, що бiлi-бiлi..."). Мабуть, саме тому велика кiлькiсть його поезiй покладена на музику. Так, наприклад, романс "Чари ночi" має кiлька варiантiв музичного супроводу; ця пiсня давно вже стала народною:
Смiються, плачуть солов'ï I б'ють пiснями в груди: "Цiлуй, цiлуй, цiлуй ïï, - Знов молодiсть не буде!" Провiдна iдея твору, як, мабуть i всiєï творчостi Олександра Олеся,
- гармонiя людини i природи. Цей вiрш називають гiмном життю, веснi, коханню. Автор закликає любити життя, не забувати про те, що воно - мить, так швидко спливає, тому треба насолоджуватися кожним прожитим днем, кожною хвилиною: Лови летючу мить життя!.. ...Гори! Життя - єдина мить, Для смертi ж - вiчнiсть цiла. Але помилкою буде вважати, що Олесь обмежувався сферою iнтимноï лiрики. Тематика громадянськоï поезiï митця рiзноманiтна: поет-патрiот вболiває за Украïну, докоряє землякам за рабську покору, короткозорiсть, обмеженiсть, закликає до боротьби за свободу, спонукає поважати мову рiдноï землi. У вiршi "О слово рiдне! Орле скутий!" слово є символом усього рiдного, найдорожчого: це спадок батькiв, втiлення краси природи, степiв, лiсiв, Днiпра. Через твiр проходить думка про те, що для поета слово є тiєю зброєю, за допомогою якоï вiн бореться з несправедливiстю, злом, жорстокiстю, захищає Батькiвщину:
О слово! Будь мечем моïм! Нi, сонцем стань! вгорi спинися, Осяй смiй край i розлетися Дощами судними над ним. Але про що не написав би Олександр Олесь, - про кохання i природу, про Батькiвщину, народ i рiдне слово, - в його поезiях мотив журби i радостi, що утворюють єдине цiле. Сум змiнюється надiєю на краще. Нелегким було життя поета, але вiн змiг залишити по собi неоцiненний спадок - слово, що зберiгається в пам'ятi народу.