Моï улюбленi прислiв'я та приказки

Книга - скарбниця людських знань, духовне багатство кожного народу. Та був час, коли книг не було, а люди з уст в уста передавали мудрi настанови, життєвi ситуацiï.
Усна творчiсть - це творчiсть не окремоï людини, а багатьох людей, цiлих поколiнь.
От i у нашоï родини є улюбленi прислiв'я та приказки. Коли я ще була маленькою, мiй дiдусь менi казав: "Пiд лежачий камiнь вода не тече", "Не кажи - не вмiю, а кажи навчусь", - коли менi щось не хотiлось робити. Я пiдросла, пiшла до школи. У мене з'явилися новi друзi, i згадалось прислiв'я "Скажи менi, хто твiй друг, i я скажу, хто ти". Хотiлось мати справжнiх друзiв, надiйних, якi б були поряд завжди. Щоб можна було покластися на них, а ïм на мене.
I коли вони кличуть мене гуляти надвiр, а я ще не зробила уроки, то дiдусь знову каже менi прислiв'я: "Зробив дiло - гуляй смiло". Я дуже добре запам'ятала цi прислiв'я.
А одне прислiв'я менi дуже запало у серце. Я думаю, що його я запам'ятаю на все життя, як запам'ятав його мiй дiдусь: "Дерево мiдне корiнням, людина - родом i народом". Як багато любовi до рiдноï землi, до батькiв у цих словах. Прислiв'я дуже допомагають менi у життi. Iнколи я цього не помiчаю, але вже переконалась, що найчастiше в життi буває так, як народна мудрiсть говорить.