МАЛКОВИЧ IВАН
(народився 1961 року)
Народився в с. Березовi Нижньому Косiвського району на Iвано-Франкiвщинi у
селянськiй родинi. Закiнчив Iвано-Франкiвське музичне училище (клас скрипки),
фiлологiчний факультет Киïвського державного унiверситету iм. Т. Г. Шевченка.
Працював редактором видавництв "Веселка", "Молодь", У 1992 роцi заснував власне
видавництво "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА", з якого побачили свiт близько пiвсотнi чудових
дитячих книжок украïнською мовою.
Поет. Автор поетичних книжок "Бiлий камiнь", "Ключ", "Вiршi", "Iз янголом на
плечi". Має вiршованi переклади i переспiви (з польськоï, англiйськоï,
росiйськоï лiтератур).
Образи бачення довколишнього свiту й прагнення виразити його за допомогою художнiх
засобiв
(лiрика Iвана Малковича)
Бурхлива хвиля шiстдесятникiв поволi стихла, поступившись перед "тихою хвилею"
лiтературних новобранцiв 60-х
- початку 80-х. Але вже першi роки 80-х засвiдчують появу на митецьких обрiях
нового поколiння iз власною естетичною орiєнтацiєю. Це була сила, яка щодалi
дужчала i засвiдчувала переваги самодостатньоï, духовно здоровоï
творчостi, не затиснутоï в лещатах примусовоï чи добровiльноï
заiдеологiзованостi. Ця сила мовби наново починала з того рубежу, який був штучно
обiрваний у другiй половинi 60-х.
Серед творчого добутку цього перiоду яскраво вирiзняється поезiя Iвана Малковича,
яка проголошує безумовну естетичну вартiсть краси, народженоï з глибин
нацiонального духу. Читаючи його вiршi, ми вiдчуваємо ïх схожiсть iз
модерновою поезiєю 20-40-х рокiв (П. Тичина, Є. Плужник, Б.-I Антонич, В.
Свiдзiнський). Саме тому творчiсть Малковича та iнших представникiв новоï
генерацiï можна вiднести до постмодернiзму в украïнськiй лiтературi.
Поезiю I. Малковича не можна читати швидко, лише Очима. Перший же прочитаний вiрш
вимагає ще раз повернутися до першого рядка, читати серцем, розчиняючись у красi
художнiх образiв. Дивним здається нам навколишнiй свiт митця, але досить лише
подивитися на нього поетовим поглядом
- i перед нами розривається найпотаємнiша суть кожноï деталi буття, природи,
явища
- усього того, що становить наше життя.
Я загубив свiй ключ: я голочку соснову
Назвав своïм ключем
- i загубив чомусь...
- зiзнається I. Малкович. Усього два рядки
- а який глибокий символ! "Ключ"
- як зв'язок iз своïм родом, корiнням, без нього неможливо вiдiмкнути дверi
до оселi (читай iсторiï) багатовiковоï родини, тож i доводиться "до
дверей тулитися". Але чому цей "ключ"
- "голочка соснова"? "...Чому так пахне вiн менi, // як голочку сосни у пальцях
розтираю?" В уявi виникає образ розтертоï сосновоï голочки, навiть
вiдчувати терпкий присмак хвоï, ïï свiжий запах. I раптом
- як осяяння: природа! Ось де наше корiння, ось що споконвiчно стоïть "при
родi": навколишня краса матерi-землi, ïï багатство й щедрiсть. I
нещасною буде та людина, яка загубить ключ вiд усього цього. I вже не буде
повернення у той "загублений рай" (вiрш "Загублений рай"), вiд якого "на двадцятий
поверх корiння не дотягується", "й землi не чуєш".
От i настає неминуча розплата за "загублений рай":
...зiтерлась шкiра: рiже по живому
Байдужостi пила, iржа цинiзму й лiнi.
Художнiй прийом алегорiï влучно передає стан душi, вигнаноï "з раю",
- вона "в жалiв крiпачить", а все твоє життя перетворюється у сiре iснування
"бджоли, що загубила вмiння любити мед". Не менш пронизливою алегорiєю вражає i
поезiя "Пiсенька про черешню", у якiй образ черешневоï кiсточки, що
"просвердлить сорочку тонку" i "ввiйде ... у серденько, як в черешеньку",
зливається з образом безжалiсноï кулi.
"Зводить душу" (знов-таки влучна метафора Малковича) i "старосвiтська балада" "Iз
янголом на плечi", в якiй поет вдається до вiчноï теми двобою чистого добра
iз жорстокою сiрiстю буденностi. Через баладу "хтось бреде собi самотньо // iз
янголом на плечi". На цiй дорозi життя його "сiрий маятник", "все дужче бухка" у
спину. "Стогне янгол ледь живий..." пiд вiтром випробувань i мiцними ударами долi.
Та ми вiримо, що цей "хтось" (я, вiн, ми всi!) обов'язково вистоïть, бо його
веде вiра у янгола
- добро: "...вуста дрижать гарячi: // янголе, не впадь з плеча". I з цiєю вiрою
приймаємо "З нiчних молитов" побажання
- благословення:
Хай кожен в цiм свiтi спасеться,
Хай свiтить з-за темних круч
Довкола кожного серця
Вiри твоєï обруч.
