Життєвий i творчий подвиг Iвана Франка.

Є поети осенi i є спiвцi весни. Є письменники, що пишуть для дiтей, iншi
- для молодi, ще iншi - для дорослого читача. Наш Iван Франко (1856-1916) глибинно збагнув свiт дитини, найнiжнiшi тремтiння серця юнака i юнки, затамованi переживання зрiлоï людини. Iван Франко є письменником усiх пiр року i пiр життя людського, усiх етапiв iсторичноï долi народу - минувшини, сьогодення й майбуття. Iвана Франка ми називаємо Каменярем за його завзятiсть у боротьбi iз перешкодами на шляху прогресу, унiверсальним генiєм - за всеосяжнiсть охоплення життя, розмаïття поставлених проблем; нашим нацiональним пророком, бо вiн звершував безнастанний подвиг - вiв свiй народ до щасливоï долi. Титаном працi теж величаємо Франка.
-Сорок лiт ятрудився, навчав -, - каже у Франковiй поемi -Мойсей - пророк i вождь. Так мав право сказати i Франко про себе, котрий iз сорока лiт працi не змарнував жодного дня. Вiн написав близько шести тисяч творiв. -х найповнiше видання - п'ятдесят томiв. Але ще багато творiв не увiйшло до 50-томника.
Життя в Iвана Франка було цiкаве, рiзноманiтне i бурхливе. З дитинства (народився у селi Нагуевичi теперiшньоï Львiвськоï областi) вiн винiс у своïй поетичнiй душi -пiсню i працю - мамину та розум i вболiвання за громадськi справи батька-коваля. У гiмназiï вивчив п'ять мов. Украïнською, польською, нiмецькою писав вiршi. З грецькоï та латинськоï ще в гiмназiï багато перекладав. Знав старослов'янську, чеську, росiйську, iдиш, пiзнiше вивчив французьку, англiйську, угорську, iталiйську. Майже всi вiршi -Кобзаря - читав напам'ять. За життя I. Франка протягом майже сорока рокiв вийшло десять збiрок його поезiй:
-Балади i розкази -, -З вершин i низин - (виходила двiчi), -Зiв'яле листя -, -Мiй Iзмарагд -, -Iз днiв журби -, -Semper Tiro -, -Давне i нове -, -Вiршi на громадськi теми -. -Iз лiт моєï молодостi -. Це цiла поетична скарбниця, блискучi I дзвiнкi мистецькi дорогоцiнностi. У своïх пошуках поет-новатор часто досягає вершин досконалостi. Перш за все I. Франко визначився як поет-громадянин. Його полiтична лiрика - оригiнальне надбання украïнськоï культури. А вершиною ïï можна вважати знаменитий пролог до поеми -Мойсей -. Мотив служiння народовi розвивається i виростає в поезiï Франка до апофеозу боротьби за людину, ïï волю i щастя: -Лиш боротись - значить жить -. Та у наймужнiших бувають -хвилини розпачу - i -днi журби -. У такi часи народилася найкраща збiрка Франка, поезiï якоï стали шедеврами украïнськоï i свiтовоï лiрики, - -Зiв'яле листя - (1896). Окремий принадний дивосвiт I. Франка - то прозовi оповiдання, новели, образки. Ще в бiльшiй мiрi, як у поезiï, задумав письменник у своïй прозi вiдобразити широчiнь i глибину житгя. Цей велетенський задум реалiзував прозаïк у десяти повiстях i романах i в ста п'ятнадцяти оповiданнях, новелах, образках. Майже всi його прозовi твори мають захоплюючий сюжет, вони пересипанi життєвими деталями, чується у них гомiн живого слова. У цiлiй низцi оповiдань письменник змалював життя дитини ( -Малий Мирон -, -У кузнi -, -Пiд оборогом -, -Мiй злочин -, -Грицева шкiльна наука -, -Олiвець - та iн.). Новаторським є роман -Борислав смiється -. Значним внеском в украïнську лiтературу стали драми I. Франка (
-Украдене щастя -, -Учитель - та iн.), романтичнi драматичнi поеми. Важливе мiсце у багатограннiй дiяльностi
I. Франка займають переклади з європейських лiтератур. I. Франко не обминув жодного видатного явища нацiонального та свiтового письменства. Вiсiмнадцять томiв у п'ятдесятитомному зiбраннi творiв вiдведено вибраним працям ученого у царинi теорiï й iсторiï лiтератури, лiтературноï критики, фольклористики, етнологiï. Його перу належить понад ЗО розвiдок про Т. Шевченка. Такою науковою студiєю, як -Iз секретiв поетичноï творчостi - I. Франка, могла б пишатися будь-яка європейська лiтература. Франкiв
-Науково-лiтературний вiсник - об'єднав навколо себе письменникiв, критикiв, публiцистiв з усiєï Украïни. Громадський дiяч I. Франко зазнав немало горя, утискiв, кайданiв i тюрем. Досить згадати, що чотири рази його судили й замикали за грати. -Такоï великоï голови в цiлiй Австрiï нема -, - почув якось у своï шкiльнi роки Василь Стефаник про розум i вченiсть Франка вiд простих людей. Але отого вченого, перед яким схиляли голови закордоннi унiверситети i академiï, за Австрiï не допускали до викладання у Львiвському унiверситетi. А все через -полiтичне минуле - (належ-ностi до насправдi неiснуючоï таємноï соцiалiстичноï органiзацiï, пiдбурювання проти -законного порядку - тошо). Громадська дiяльнiсть I. Франка була невтом-ною на всiх етапах його життя. Видаючи у 1914 р. збiрку -Iз лiт моєï молодостi -, вiн у передмовi зазначав, що його праця наснажувалася iдеями служiння iнтересам рiдного народу та загальнолюдського поступу. -Тим двом провiдним зорям я, здається, не спроневiрився досi, нiколи i не спроневiрюся, доки мойого життя -. Коли на початку XX ст. на захiдноукраïнських землях формувалися загони сiчових стрiльцiв, Франко радiсно привiтав цей нацiонально-визвольний рух. Вiн подарував молодим краплю свого натхнення - бойову маршову пiсню -Гей, Сiч iде -. До останнiх днiв вiрив у неминучiсть нацiонального вiдродження рiдного народу. Вважав себе пекарем, який випiкає хлiб для щоденною вжитку. Та творчий доробок I. Франка став для нас духовною програмою i скарбом неоцiненним, який не вичерпається нiколи.