Спiвзвучнiсть поезiï Iвана Франка з народнопiсенною творчiстю
У древнiм Львовi
Чи в Криворiвнi
Пiснi Франковi,
Слова чарiвнi.
/ О. Ющенко / Протягом вiкiв пiсня живе серед людей, поруч з людьми. То весела, то сумна, то мужня, то лагiдна, вона супроводжує нас протягом життя. Це дуже добре знав Iван Франко - пiснi сильно вплинули на його творчiсть. Франко народився в Галичинi, серед чарiвноï карпатськоï природи, серед своєрiдних i поетичних людей з незайманими душами, з ïх поезiєю та пiснею. Перш за все вiн чув пiснi вiд своєï матерi. Потiм пiсня увiйшла в його твори - ми зустрiчаємо в них народнi мелодiï, фольклорну лексику, особливi художнi засоби. Досить згадати лише назви творiв Франка: "Ой, що в полi за димове?", "Ой, рано я, рано устану...", "Мiсяцю, князю...", "Ой, жалю мiй, жалю..." тощо. Та й слова "пiсня", "дума" присутнi в багатьох заголовках поезiй Франка: "Народна пiсня", цикл "Скорбнi пiснi", "Дума про Наума Безумовича" та багато iнших. Близька до народнопiсенноï лексика Франкових творiв. Земля, наприклад, у нього "всеплодющая мати". "Тяжко-важко вiк свiй коротати", "души золотiï", "по чистому полю", "неси мене, коню" - хiба не в народних пiснях ми зустрiчали вже цi словосполучення? Цей список можна продовжувати на багато сторiнок. З пiсень прийшли в його вiршi образи червоноï калини або зеленого явора.
Пiсенне звучання поезiй Каменяра обумовлюється i вiдповiдними вiршовими розмiрами. "Бойовий" ямб та хорей творять мелодiку енергiйноï, маршовоï пiснi:
Голос духа чути скрiзь:
По купних хатах мужицьких,
По версатах ремiсницьких,
По мiсцях недолi й слiх.
("Гiмн" - ямб) Розложисто, мов вiдлуння в Карпатах, звучать вiршi-пiснi, написанi трискладовими розмiрами:
Земле моя, всеплодющая мати,
Сили, що в твоïй живе глибинi,
Краплю, щоб в бою сильнiше стояти
Дай i менi.
("Веснянка V" - дактиль) Якщо ми звернемося до змiсту поезiï Франка, то помiтимо i зовнiшнiй, i внутрiшнiй зв'язок з народною творчiстю. В деяких творах прямо використано теми народних легенд, переказiв, казок, повiр'ïв. Чарiвною пiснею пiвденноукраïнських степiв звучить Франкова поема "Євшан-зiлля", бiблiйну легенду має в пiдгрунтi сюжету поема "Мойсей", "Цар i аскет" базується на iндiйськiй легендi. Назви "Сучасна приказка" або "Легенда про вiчне життя" кажуть самi за себе. Цiлком спiвзвучнi з народними (i за формою, i за змiстом) i такi твори, як "Червона калина, чого в лузi гнешся..." або "Ой ти дiвчино, з горiха зерня...".
Знаходимо ми i такий типовий саме для украïнськоï народноï творчостi прийом, як троєкратнiсть повторення певних елементiв: "Що одна недоля - то серце м'яке", - починається вiрш, але початки другоï i третьоï строфи продовжують перелiк: "А що друга недоля - то хлопський рiд", "А що третя недоля - то горда душа". Кожна пiсня-вiрш повинна, за глибоким переконанням Франка, ви-тiкати з життя цiлого народу. "В пiснi те лиш живе, що життя дало" - говорить вiн. Й оскiльки поет був у першу чергу бiйцем, то й пiсню вiн вважав зброєю:
Кожна пiсня моя - вiку мого день,
Протерпiв ïï я - не зложив лишень. У тих пiснях, де народна пiсня не накладала вiдбиток на форму, ïï вплив можна було побачити через iнше: пiснi завжди вiдображали сподiвання народу, його мрiï. Цього принципа I. Франко завжди притримувався.
Нi, друже мiй, не та година!
Сучасна пiсня - не перлина,
Не гошпитальнеє лежання -
Вона вся пристрасть i бажання,
I вся огонь, i вся тривога,
Вся боротьба i вся дорога,
Шукання, дослiд i погонi
До мет, що мчать на небосклонi
(Посвята до "Лiсовоï iдилiï") Таку пiсню творив Франко. Отже, пам'ятаймо, що "пiсня i праця - великi двi сили", бо вони вчать нас жити по правдi, берегти духовнiсть. Саме тому, як писав колись великий Кобзар, Тарас Шевченко: Наша пiсня, наша дума не вмре - не загине.
