Життєва основа роману Василя Барки "Жовтий князь"
Ранiше слово "емiгрант" викликало в мене негативнi емоцiï, а зараз я,
навпаки, шукаю твори емiгрантiв, щоб прочитати правду про долю Украïни. Я
вдячна Вам, Василю Барка, Вам, Улас Самчук, Вам, Iване Багряний за те, що ви
знайшли у собi смiливiсть i дали повну картину того страшного явища в Украïнi
- голодомору.
Не знаю чому, але я беззастережно повiрила цим авторам. Уже накопичилося досить
iнформацiï, щоб мати уявлення про той страшний, 33-й рiк. Пухли старi й малi,
вимирали роди i села, назавжди зникали прiзвища; смерть чигала по селах i мiстах,
не випускаючи iз рук своєï кривавоï коси. 1933 року Украïна була
бiльш схожа на поле бою або суцiльну могилу.
В село весна повзла на лiктях,
Повзла по мертвих i живих.
Голод свiдомо планувався ще з лiта 1932 року. Плани здавання зерна державi були
вищими, нiж реальний урожай. У жовтнi 1932 року партiйно-державна верхiвка
ухвалила холоднокровне рiшення: вийти з кризи шляхом конфiскацiï запасiв
зерна у хлiборобiв. За кiлька мiсяцiв надзвичайнi комiсiï пiд керiвництвом
найближчих спiвробiтникiв генсека - Кагановича, Молотова, Постишева - викачали з
украïнських селян внутрiшнi фонди - продовольчий, фуражний, насiнневий.
Представники мiсцевоï влади органiзували в селах спецiальнi бригади, якi
викликали по одному всiх селян, вимагали негайно на станцiю вiдвезти мiшок зерна.
Вiдпускали тiльки пiсля того, як селянин погоджував ся. Це було не хлiбоздавання,
а розбiй. Багато селян накладали на себе руки.
Архiвнi документи i газети свiдчать, що в усiх мiсцевостях Украïни, крiм
прикордонних, були подвiрнi обшуки з конфiскацiєю всiх запасiв ïжi,
заготовлених людьми до нового урожаю. Це було карою за нiбито куркульський саботаж
хлiбозаготiвель, а фактично - акцiєю, свiдомо спрямованою на фiзичне винищення
селянства.
Голод лютував, Сталiн на Пленумi ЦК цинiчно заявив: "Ми, безперечно, досягли того,
що матерiальне становище робiтникiв i селян по-лiпшується з року в рiк. У цьому
можуть сумнiватися хiба що тiльки запеклi вороги Радянськоï влади". Люди у
селах ïли мишей, щурiв, горобцiв, траву, борошно з кiсток, кору дерев. Тисячi
селян iшли в мiста, намагаючись урятуватися, але дороги були блокованi i селянам
хлiба не продавали. Були випадки, коли батьки пiдкидали своïх дiтей, просто
ïх кидали, ïли жаб, трупи коней i навiть люди ïли людей. Це був
суцiльний жах, за рiк в Украïнi вимерло з голоду до 10 млн чоловiк. I що
найстрашнiше - зареєстровано 10 тисяч судiв над людожерами. Так це тi, що
зареєстрованi...
Письменник з дiаспори Василь Барка вiдтворив цю народну трагедiю i романi "Жовтий
князь", створивши символiчний образ Жовтого князя - демона зла, який несе з собою
руйнацiю i спустошення, сiє муку i смерть.
