Чи завжди смiливi мають щастя?

(за романом Iвана Багряного "Тигролови")
"Лiпше вмирати бiжучи, нiж жити гниючи", - ось життєве кредо сильноï людини. Таким постає перед нами зi сторiнок вражаючого пригодницького роману "Тигролови" Григорiй Многогрiшний. Iван Багряний, автор цього твору, переконує читачiв, що за будь-яких обставин людина повинна залишатися людиною, бо вона народжена для щастя й добра. I природнi стихiï, i свавiлля тоталiтарного режиму, i лють людолова - все можна витримати, все перемогти, якщо надихаєшся могутньою волею до життя, гiдного людини.
Ми бачимо Григорiя у рiзних екстремальних ситуацiях. Iнколи здається, що його муки - на гранi можливого! Але незбориме бажання жити додає сили правнуковi славного украïнського гетьмана Дем'яна Многогрiшного. I тому цей молодий "тигр", не приручений до покори тоталiтарнiй системi, перемагає, бо у шаленому полюваннi на його волю непохитно вiрить: вiн - не нуль в iсторiï, його душа не озвiрiла, не захлинулася ненавистю до людей. Ми iз захопленням розумiємо, що людяне серце юнака здатне спiвчувати, спiвпереживати i твердо вiрити: чесна людина може кинути виклик цiлiй нищiвнiй системi та вистояти у цьому двобоï.
Та чи щасливий сам Григорiй у такiй запеклiй боротьбi, у таких нелюдських випробуваннях? Чи не краще було б, як тисячi iнших, змиритися, не пiддавати смертельному ризику своє i так уже надломлене життя?.. Але хiба можна було б тодi те невольницьке iснування називати життям? I хiба людина може бути щасливою за таких умов? Нi! Iван Багряний, який сам усе життя вiрив у трiумф людськоï гiдностi, йдучи над прiрвою, проголошує аксiому: "Смiливi завжди мають щастя", як мав його Григорiй Многогрiшний, що не скорився жахливим обставинам, а "стрибнув у певну смерть, але не здався".
...Сьогоднi, коли наш народ зазнає чималих труднощiв у вiдбудовi незалежноï держави, до нас повертаються iмена тих, хто пройшов довгий шлях вiд забуття до безсмертя. Повертаються, щоб пiдтримати i надихнути, щоб своïми творами довести: щастя - це життя, повноцiнне й вiльне. А воля виборюється тiльки чесними i смiливими вчинками.
Тому i знак тотожностi мiж благородною смiливiстю та щастям, на мою думку, є незаперечним.