ПРОМИСЛИ УКРАÏНЦIВ СЕЛА БЛАГОДАТИ ДОНЕЦЬКОÏОБЛАСТI (Вiра МАКСИМ)

На багатовiковому полотнi етнiчноï iсторiï
| Украïни i украïнцiв добре простежується регi- ональна
| самобутнiсть, нанизана на спiльну ге- нетичну та iсторико-
| етнографiчну основу. Ет-
I нографiчна карта Украïни досить строкатi Iс- Ï торiя
Донбасу суттєво рiзниться вiд iсторич-
| них подiй iнших регiонiв нашоï Батькiвщини i
I разом з тим дуже подiбна. >
| (На Донбасi селилися козаки. Не всi iз запо-
рожцiв зазначає ака- демiк Василь Зуєв, займались кривавими
промислами (вiйною), а було у них здебiльше i хлiборобство, i скотар-
ство, i рибальство. Iсну-
| вав цiлий клас козакiв, називаючи себе сидня-
* ми або гречкосiями, якi
| жили по зимiвниках, се-
I лах i бурдеях, засiвали I своï поля рiзним хлi- I бом ^(Число
зимiвникiв I щороку збiльшувалося,
I. наприклад, у 1766 роцi I ïх нараховувалося I близько 400, у
1775 I 45 сiл i 1601 зимiвник, а
|; разом з тим збiльшува-
лася територiя орних зе- мель.^31774 по 1784 роки були заснованi сло-
боди: Амвросiïвка, Ав- дiïвка, Макiïвка, Зуïвка,
Харцизьк, Олексiєве- Леонове (Торез), Васи- ^ лiвка (Снiжне),
Кутейникове й iн)(Гаким чи- ном, (пiд кiнець XVIII ст( край швидко засе-
лявся i освоювався господарством0 ^ У 40-х роках XVIII ст. по р.
Кальмiус про- I вечдено кордон мiж Донським вiйськом i Запо- ] розьким.
^Iiтко були позначенi кордони пiд час .1 генерального межування
Росiï у 17661786
| роках, пiсля чого князь Потьомкiн подав на
затвердження Катеринi II карту з описом зе- мель вiйська Донського.
)Цен кордон iснува майже без змiн багато рокiв. (Земля вiйська
Донського у 1802 р. бул роздiлена на округи, до яких входив
найбiльï населений Мiуський: на 1 км припадало 46 жител^/Гут були
кiннi заводи, найкраще роди ла пшениця-арнаутка, ярi, червоне просо,
роз водили найбiльше тонкорунних овець 2. /У Донецькому басей нi,
‘розчленованому до линами рiчок i балок розташоване село Благо
датне, посерединi якоп протiкає звивиста рiчк; Кринка.', Вiд
цього окре мi частини села часол схожi на пiвострови.Фiч ка бере
початок на пiв- денних пагорбах До- нецького кряжу, поблиз} м.
Дебальцеве, i впадає р. Мiус неподалiк вi/ с. Олексiïвни Ростов-
ськоï обл. Ïï довжина км. ^Топонiмiст
. Отiн вважає, що наз- ва рiчки походить вiд ук- раïнського
криниця. В основi ж назви села ле- жить слово благодать, похiдне вiд
благодатних природно-клiматичних умов краю. Спочатку це була слобода
Амвросiïв- ка заможноï козацькоï старшини, названа iме-
нем донського старшини, пiдполковника Амвросiя Луковкiна. Нинi ра-
йонний центр цiєï мiсцевостi має назву Амвро-
сiïвка, а село з 1926 року перейменоване у Благодатне. ^ I 3
iсторiï краю можна зробити висновок, що село Благодатне одне iз
найстарiших населених пунктiв на Донеччинi. ,Вiд XV ст. цi мiсця опи-
сують як зупинку пiд час промислiв донських i запорозьких козакiв. У
XVII сг. тут стояла Кузьма Петрович Бiлостоцький, 20 рокiв, Iван
Петрович Бiлостоцький, 18 рокiв., Чернов 15 рокiв. Фото 1918 року.
Кальмiуська паланка запорозьких козакiв.ДIiс- ля лiквiдацiï
Запорозькоï Сiчi царський уряд прагнув приєднати Пiвдень
Украïни до корiнноï росiйськоï територiï. Однак,
всупереч планам iмперського уряду, тут сформувалася мiцна iнф-
раструктура украïнського народу/) /В околицях села Благодатного
виявлено ве-ликi поклади керамiчноï глини, вапнякiв, але-бастру,
будiвельного каменю, гравiю, вугiлля й мармуру.iГрунт переважно
чорноземний, ро-дючий, пiдґрунтя глинисте^) ( Пiд кiнець XIX ст. у
районi слободи вже були економiï помiщикiв Григорiя Мазаєва i
Олександра Михалкова, якi викупили землю у помiщикiв ЛуковкiниХ.
Мазаєв був власником тисяч гектарiв земель, цегляногогра
черепичного заводiв, вiдомим акцiонером! У цей час до початку XX ст.
щороку у слободi проводилося 4 ярмарки, на яких торгували рогатою
худобою, кiньми, залiзними, галантерейними та кустарними виробами.
Грошовий обiг окремих ярмаркiв досягав 100000 рублiв^ На поч. XX ст._на
р.-Крннка працювала___ каменоломня НГДурново, з якоï щороку з ка-
менïодоЬували до~I74гмлн. пудiв вапна, i 2 ка- менбломйг товарйства-
Макiïвеьких «заводш^з видобутком щорiчно»доГГмлн. пудiв
вапна^На територiï села, у балцi, була збудована з каменю вапнякова
пiч, в якiй сiльськi робiтники ви-палювали вапно. Ще в^30^6.0-.роках_2СХ
ст. райпобуткомбiнати продавали його селянам для бiлення хат, пече.)
Яерепичне виробництво ВИНИК/ХО у 1856 роцi на пiдприємствах М.
Мазаєва, братiв Пiдкови- ровихта В. Сапунцова. У1902 роцi бiля
слободи розпочав виготовлення черепицi помiщик Ми-халков. На цих
виробництвах i в економiï працю-вали мiсцевi жителi, в основному
безземельнi се-ляни. Черепиця Пiдковирових була жовтою, в iн-ших червоно-
коричнева, залежно вiд кольору глини. Завдяки розвиненому промислу виготов-
лення черепицi мiсцевий люд почав вкривати своï хати черепицею
замiсть соломи. ^Згiдно з переписом 1923 року, у селi Благо-датному було
7 шевцiв, 2 кравцi, 5 ковалiв, 1 бондар.)В цей час тут проживало 5228
осiб, в т. ч. 5070 украïнцiв, 140 росiян, 18 iнших на-
цiональностей. I Чоботарями були Тихон Коро- щенко, Iлля Проскуренко,
бiльш знаменитi Степан Ткаченко, Василь Красовський шили на замовлення
черевики, туфлi. Шкiру купували в Таганрозi. Столяр Антон Бродяний, 1870
р. н., що жив на Зарiчанцi, та Антип Скупченко вдома виготовляли лави,
мисники
Гончарна пiч с. Андрiïвка Селидiвського р-ну (тепер
Великоновосилiвського р-ну) Донецько ï обл. 1931 р.
З зхслiдмцiйхух <д<о<слi<дж$мь Макiтра роботи Василянського.
пiд склом, комоди, скринi, лiжка на замовлення односельцiв. Ткачем був
Павло Удовиченко, мав верстат на 2 i 4 пiднiжки, ткав полотно, рушники^
радюги на замовлення i для власних потреб^Иого син Iлля Удовиченко, 1912
р. н., навчався пiдлiтком кравецтву у майстра Олек-сандра Скидана по
договiрнiй цiнi, потiм в Олексiя Скидана, який вже учневi за роботу
платив i годував^/До революцiï i при НЕПi майстри працювали вiльно,
а в колективiзацiю вже заборонялося працювати кустарям, фiнвiддiл
переслiдував майстрiв, людей заганяли працювати в колгосп, забирали
iнструменти?) Iлля Павлович памятає, як у голодовку 1933 року за
буханець хлiба, ховаючись, шив по хатах сорочки, штани, плаття,
жакети.^) ‘Пiсля Жовтневоï революцiï 1917 року селяни
вiдiбрали у помiщикiв Мазаєва i Михалкова зем-лю, сiнокiс,
робiтники Макiïвського заводу ого-лосили в слободi радянську владу.
Ревком кон-фiскував у помiщикiв пiдприємства, сiльськогос-
подарський iнвентар, худобу)Пiд час громадян-ськоï вiйни до 1920
року слободу займали бiлоко- зачi вiйська Каледiна, Денiкiна. Частина
селян була в Червонiй армiï, друга у бiлогвардiйцiв. Радянський
уряд лiквiдував автономiю донцiв, позбавив багатьох козакiв
громадянських прав, обмежив ïх у вiйськовiй службi. У часи
колективiзацiï людей примушували йти в колгоспи, був запроваджений
комiтет незаможних селян комнезам, який проiснував до 1933 рок>(^а
чолi з Петром Войковим комнезамiвцi здiйснювали акцiï
розкуркулювання, вiдбирали у заможних хлiб, шукали його по схованках.
Тут було багато жертв пiд час голоду 19321933 рокiв. (У часи вiйни,
руйнацiï, голоду на поч. XX ст. село Благодатне спiло цен- тром
гончарного ремесла. Започаткував цю справу заможний мiсцевий господар
Григорiй Солодовниiр Адже навколо с^ла було багато рiзноманiтноï
глини. (Вiн очолив власну майстерню, для до- помоги i навчання набрав
кiлькох пiд- лiткiв^серед них хлопчика Кузьму Бi- лостоцького, 1895 р.
н., який став до-
. морощеним гончарем^ Вiдтодi до них пристало прiзвисько горщ<Чники
. Вироби, якi вони виготовляли, користу- валися на ярмарках великим
попитом, бо були якiснi. Сусiдка Iорпина. яка ма- ла коника,
допомагала продавати виро- би. Вона ïздила возом по селах i
вигукувала: Баби, горшки, горшки! У макiтерку маршали пшеницю, тим i
розплачувалися за посуЛ_Пiсля революцiï 1917 року Кузьма навчив
своєï спра- ви братiв Iвана та ДанилалТак разом працюва-
ли до початку 1929 року^Пiзнiше було створе- но кооператив, виникла
органiзацiя гончарiв Райметпром , що проiснувала до Великоï Вiт-
чизняноï вiйни Лван.Бiлостоцький_не. повернув- ся з Фронту,
Данило поïхав /тпДаганрогД- Тiль- ки Т^узьма i його син Петро
працювали гонча- рями. Рiд Василянських продовжив ïх справу,
вони мали власну пiч для випалу виробiв. Пiзнi- ше «ремесло
]х>здiлилосьГ у районi з мiсцевою назвою-Курське-працювала~родина~-
I(Засилян - сьюйхГу на ‘Лиманi родина Бiлосгоцьких. [ Е^ину Для
майстерень брали при в'ïздi до се- лища Новоамвросiïвське,
на Лиманi У карТфiг - «Тепер тут добувають мергель для
Амвросiïвсько го цементного заводу. Глину возили бричкою у
гончарку до спецiальноï ями та заливали водою на 5 6 днiв. Потiм
викидали, рiзали на шматки, заносили в майстерню. Складали
пiрамiдально. Стругали струганком^згори вниз на замiс. Де-кiлька
разiв перемiшували ногами. «Тодi рiзали на смужки до 0,5 м,
скручували у рулони ма зразок рулетiв^Складали на деревянi лави,
потiм ще мiсили руками, як тiсто. Тодi вже майстер лiпив рiзноï
величини балабухи, залежно вiд того, на скiльки лiтрiв готував посуд.
У майстернi було 2 гончарнi круги. За день виготовлялося 3050
виробiвуДопомагала невiстка Клав дiя, дружина Петра Бiлосгоцького,
сини Василь i Микола стежили за гончарною пiччю розмiром 2,5 * 6 м,
яка
була розташована бiля рiчки Кринки. На низ ста-вилися глечики, а вгорi
банки, потiм макiтри. Температура в печi сягала 480њС. Аби натопити таку
пiч, використовували перекотиполе, яке зби-рали всiєю сiм'єю
по балках. Тiльки для одного випалу слiд було зiбрати 34 гарби трави,
яка го-рiла безперервно 12 год. ^им виходив крiзь отвори пiдведених 68
труб^Дина вiд випалу ставала бiлою. Вироби пiсля випалювання стояли в
печi 1,5_2 доби. Потiм дверцята, якi закладали боєм i замазували
глиною, розбирали i дiставали готовi вироби/ТЦоб не обпектись,
обовязково одягали шапку^ушанку, валянки, рукавицi. Потiм вироби сушили,
для блиску поливали свинцем, який розтоплювали у величезних казанах
мiсткiстю вiдер по 5. Пiзнiше свинець замiнили каустиком. Поливою
пiдфарбовували друшляки, макiтри, банки для зберiгання меду та варення.
Майстри виготовляли горщики-одиночки на 25 X, горщики-двойники на 15 л,
глечики без ручки на 1, 2, 3 л для молока, простi, без поливи. З ручкою
робили посудини бiльшоï мiсткостi на 2, 3 , 4 л води iз-звуженим
горлом, якi тут називали кубушки*) Друшляки, миски поливянi i неполивянi
оздоблювались смужечками i хвильками червоною глиною, так само й макiтри
рiзного розмiру, навiть до 25 л. Робили ще опарники для тiста, махотки
(маленький гор-щик), вiшачки на 1 гачечок для рушника чи одя гу. Дитячi
iграшки, коники-свистунцi продавали на базарi по 1 руб. за штуку, свист
був на весь ярмарок. Вироби везли продавати волами, кiньми в
Амвросiïвку, Юзiвку (Донецьк), Iло- вайськ, Катик (Шахтарськ),
Чистякове (Торез). У кутку Лиман проходили ярмарки, тут тепер стадiон.
Пiсля вiйни зявились кiоски ларки для продажу посуду. ґГончарнi
вироби користувалися великим по-питом у мiсцевого населення i в
довколишнiх сел^ ще до 60-х рокiв XX стО (Доброзичливi жителi
Благодатного щиро дарували членам експедицiï колоритнi глечики,
горщики, макiтри, якi у них залишилися, щоб зберегти ïх для
iсторiï. У них вiдбивався вогонь селянськоï печi./Ми збирали
ïх i дякували навiть за надбитi i пощербленi. Новi експонати поки
що зберiгаються у фондах Музею народноï архiтектури та побуту НАН
Украïни, а з часом сяятимуть на полицях i бiля печi
перевезеноï iз цього села хати.
1 Лаврiв П. Iсторiя Пiвденно-Схiдноï Украïни. К., 1996.
— С. 50. 2 Словарь Российской империи, 1865. 3 Списки населенних
мест Российской империи по сведе' ниям 1859 г. Т. 12, Земля Донского
войска. С. 53.
Pottery handcraft in Blagodatne village in Amvrosiyivsky region at the
beginning of the 20th century. Solodovnyk Hryhoriy, Bilostotsky Kuzma
and his son Petro were the founders of Center of Pottery. Methods of
making ceramic plates and their assortment are described in the article.