ВАРIАНТНIСТЬ НОРМИ

ВАРIАНТНIСТЬ НОРМИ визначається й обмежується системою мови.
Варiантом називають видозмiну або рiзновид мовноï одиницi: фонеми,
морфеми, слова тощо. Довiльне вживання не органiчних для мовноï
системи варiантних елементiв є не порушенням норми, а порушенням
мовноï системи, наприклад, неправильне утворювання особових
дiєслiв: полять, мелять, колять, боряться, ходiмте замiсть полють,
мелють, колють, борються, ходiм. Питання норми пов'язуються з iснуванням
у мовi не одного, а кiлькох однозначних, паралельних елементiв
вираження, що перебувають в опозицiï до iнших однорiдних елементiв
ïï системи (легень i легенiв). Найбiльше умов для
iндивiдуального вибору у використаннi мов-ноï норми є там, де
iснують синонiмiчнi, дублетнi засоби висловлен-ня, наприклад: у фонетицi
(вiльний-вольний, у лiсi-в лiсi, зiпрiти- зопрiти)', морфологiï
(робiтниковi, розумовi — робiтнику, розуму; баб — бабiв,
гостями — гiстьми), словотвiрнi (бурякiвник- буряковод), у
синтаксисi (паралельнi форми прямого додатка iменникiв на означення
iстот у Зн. вiдмiнку множини, пасу овець — пасу вiвцi) та особливо
у лексицi i фразеологiï. Варiанти завжди є перехiдною ланкою
вiд староï норми до новоï, вони дають змогу побачити
спiвiснування староï й новоï норми, допомагають звикнути до
новоï форми, роблять змiну норми менш вiдчутною i болiсною. Один iз
дублетних варiантiв може з часом виходити з ужитку, переходити в розряд
архаïчних. Наприклад, слово вугiлля мало наголос на першому складi
у XIX ст., а сучаснi словники фiксують два наголоси: вугiлля i вугiлля,
хоча останнє виходить з ужитку. Отже, поряд з варiантами, що
допускаються нормою, iснує багато таких, якi є вiдхиленням
вiд рекомендованоï норми i вважаються мовними помилками.