УТОЧНЮЮЧI ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

УТОЧНЮЮЧI ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ. Уточнюючими членами речення називають такi
члени речення, якi вимовляються з особливою iнто-нацiєю i
уточнюють, пояснюють, конкретизують значення головних чи другорядних
членiв речення. Цi члени речення конкретизують змiст одноiменного члена,
звужуючи або обмежуючи його значення чи даючи йому iншу назву;
вiдповiдають на питання: а як саме? а який саме? а що саме? i под.
Вимовляються вони з видiльною, уточнюючою iнтонацiєю i на письмi
видiляються комами, рiдше — тире. Внизу, за скелями, глухо шумiло
море (О. Донченко) (уточнююча обставина — де саме внизу?).
Уточнюватися можуть i головнi члени речення, i означення, i додатки, i
обставини:
1) пiдмети: Ще будем жити ми- i я, i ти! (П. Тичина);
2) присудки: Вiд вибухiв у вухах шумiло — ревло, гуло i
гупало» (з журн.);
3) додатки: На уроцi повторювали другоряднi члени речення, зокрема
додатки,
4) прикладки: Коли ви менi, старому батьковi, не ймете вiри, то я
запишу на паперi(I. Нечуй-Левицький);
5) означення: За круглим, чорного дерева столом, сидiли сухорлявий i
жовчний князь Ярема Вишневецький, Стефан Потоцький» (Н. Рибак);
6) обставина: Он там, на горбку, має бути весела батькiвська хата
(Ю. Мокрiєв).