УПОДIБНЕННЯ ЗВУКIВ

УПОДIБНЕННЯ ЗВУКIВ. Уподiбнення, або асимiляцiя (вiд лат.
аББiтiïаIiо — уподiбнення), — це змiна звукiв у потоцi
мовлення пiд ппливом наступного чи попереднього звука. Вимова одного
звука 23
пристосовується до вимови iншого, сусiднього з ним, внаслiдок чого
виникає уподiбнення за якоюсь ознакою. Iснує декiлька видiв
уподiбнення Уподiбнення за дзвiнкiстю полягає в тому, що
попереднiй глухий звук вимовляється дзвiнко перед наступним
дзвiнким: просьба [прбз'ба], вокзал [воґзал], боротьба [бород'ба],
ось де [оз'де]. Уподiбнення за глухiстю полягає в тому, що
попереднiй дзвiнкий звук пiд впливом наступного глухого
оглушується: легко [лёхко], вогкий [вохкий], нiгтi [н'iхУi], кiгтi
[кiхт'i], з тобою [с тобойу], зцiдити [сц'iдити]. У деяких словах
уподiбнення за глухiстю закрiплене на письмi. Перед лiтерами на
позначення глухих к, п, т, ф, х завжди пишеться префiкс с-: спитати,
стиснути, схопити, скипiти, сфотографувати. Уподiбнення свистячих до
шиплячих або шиплячих до свистячих полягає в тому, що звуки
зливаються або дуже наближаються один до одного у вимовi: безшумний
[бешшумний], з джерела [жджерела], рiчцi [р'iцц'i], смiєшся
[смiйес'с'а]. Уподiбнення за мякiстю — це змiна твердого звука на
мякий перед наступним мяким: у казцi [у каз'ц'i], пiсня [пiс'н'а], до
кiнця [до к'iн'ц'а], днювати [д'н'увати]. В украïнськiй мовi
iснує i явище, протилежне уподiбненню, — роз-подiбнення. або
дисимiляцiя (вiд лат. ЛввiтШв — несхожий). Це явище полягає
в замiнi одного з однакових звукiв на iнший. Так, сучасне слово срiбло
виникло iз давнього срiбро. У цьому словi один з двох приголосних [р]
замiнюється на [л]. Слово рицар має синонiм лицар, у якому
вiдбулися подiбнi процеси.