Роздiл 7. Культура мовлення. АКЦЕНТОЛОГIЧНI НОРМИ

АКЦЕНТОЛОГIЧНI НОРМИ регулюють наголошуванiсть слiв у су-часнiй
украïнськiй лiтературнiй мовi. Украïнський наголос
характеризується рядом ознак: по-перше, вiн вiльний, тобто не
закрiплений за якимось постiйним для всiх слiв мiсцем (заклад, писати,
заголовок); по-друге, вiн рухомий, тобто часто змiнює своє
мiсце в рiзних формах одного й того ж слова (вчигель-вчителi). Наголосу
нашiй мовi виконує функцiï: смислорозрiзнювальну (мука
— мука, атлас — атлас, милувати — милувати);
форморозрiзнювальну (руки не подасть (Р. а.) — чистi руки (Н.в.
множ.); частиномовнороз- рiзнювальну (тепло (прислiвник) — тепло
(iменник), туга (iменник) — туга (прикметник), поверх (iменНик)
— поверх (прислiвник/тощо. Розрiзняють наголоси словесний,
логiчний, емфатичний, синтагматичний. Логiчний наголос видiляє у
складi речення слово для пiдсилення його смислового значення, для
пiдкреслення важливостi слова в змiстовiй структурi речення: Ти
поïдеш до Києва? Ти поïдеш до Києва? Ти
поïдеш до Києва? Синтагматичний, або тактовий, наголос
видiляє найважливiше слово у межах синтагми, навколо якоï
обєднуються iншi слабко наголошенi чи ненаголошенi слова.
Синтагматичний наголос, звичайно, падає на останнє слово син-
тагми, якщо в реченнi немає спецiально видiлених слiв. Службовi
слова в украïнськiй мовi власного, самостiйного наголосу не мають.
У складних i складноскорочених словах, крiм основного, може бути i
побiчний наголос (городина, виховувати, визволителi, легкоатлет,
сiнозбирач). Нормативнiсть наголошування можна перевiрити за Орфоепiчним
словником украïнськоï мови М. Погрiбного (К. 1989); Словником
труднощiв украïнськоï мови» (К., 1989); Словником-
довiдником. Складнi

випадки наголошення» С. I. Головащука (К., 1995), Чи правильно ми
говоримо? . Чака (К., 1997) тощо.