ПРИГОЛОСНI ЗВУКИ

ПРИГОЛОСНI ЗВУКИ — це звуки, основою яких є шуми, що
виникають внаслiдок проходження видихуваного струменя повiтря через
певну перепону, утворювану мовними органами (язиком, губами). Усi
приголоснi звуки за участю голосу i шуму подiляються на двi групи,
сонорнi (вiд лат. ЗОПОШБ — дзвiнкий) i шумнi. При твореннi
сонорних голос переважає над шумом. До сонорних належать [р], [л],
[н], [м], [в], [й]. Усi iншi приголоснi шумнi. При ïх утвореннi шум
переважає над голосом або є лише шум. Шумнi приголоснi
звуки, у свою чергу, подiляються на дзвiнкi та глухi. Пiд час творення
дзвiнких приголосних є голос, хоча вiн i слабший вiд шуму; глухi
приголоснi голосу зовсiм не мають, утворюються iз самого лише шуму.
Дзвiнкi та глухi утворюють пари звукiв:
1) дзвiнкi: [б], [г], [ґ], [д], [ж], [з], [дз], [дж]
2) глухi: [п], [х], [к], [т], [ш], [с], [ц], [ч], [ф] Приголосний [ф]
дзвiнкого вiдповiдника не має. Серед приголосних видiляються:
3) губнi: [б], [п], [в], [м], [ф];
4) свистячi: [з], [с], [дз], [ц];
5) шиплячi: [ж], [ш], [дж], [ч]. Усi приголоснi звуки
украïнськоï мови можуть бути i твердими, i м'якими.
Звичайно приголоснi звуки твердi (кидати, будинок, лампа), а в
позицiï перед буквами i, є, ю, я, ь вони стають мякими
(тiсто, синє, люди, нянька). Лише один приголосний [й] завжди
мякий. У 21
транскрипцiï мякi приголоснi звуки позначаються знаком (‘)
акут над звуком праворуч: куля [кул'а].