Омонiми

ОМОНIМИ (вiд гр. homos — однаковий i onyma — iмя) —
слова, що звучать однаково, але мають рiзнi значення. Напр., луг1
(угiддя для сiнокосу) i луг2 (розчин, що утворюється при
сполученнi солi з кислотою); стигнути1 (дозрiвати) i стигнути2
(охолоджувати). Омонiми слiд вiдрiзняти вiд багатозначних слiв. Омонiми
— це випадкова спiвзвучнiсть слiв, мiж ïх значеннями
немає нiякого звязку. А мiж значеннями багатозначного слова
є звязок. Так, наприклад, всi предмети, названi словом голка
(голка ялини, голка ïжака, голка швейна, голка медична), подiбнi
мiж собою, тому тут маємо багатозначнiсть. Предмети., названi словами-
омонiмами, нiчого спiльного, подiбного не мають: ключ1 (джерело) i ключ2
(металевий стержень для вiдмикання i замикання замка). Омонiми
подiляються на повнi i неповнi (частковi). Повнi омонiми належать до
однiєï частини мови i збiгаються в усiх граматичних 12
формах. Напр., омонiми коса1 (вид зачiски) i коса2 (сiльськогосподарське
знаряддя працi) збiгаються при вiдмiнюваннi у всiх формах вiдмiнка i
числа. Неповнi омонiми збiгаються лише у частинi граматичних форм. Так,
iменники баранцi1 (тварини) i баранцi2 (хвилi на водi) при вiдмiнюваннi
збiгаються тiльки у множинi, тому що друге слово не вживається в
однинi. Серед омонiмiв видiляють:
1) омоформи — слова рiзних частин мови, що збiгаються лише в
певнiй граматичнiй формi: поле (лан) i поле (форма 2-ï особи
одн. дiєслова полоти), три (числiвник) i три (наказова форма
2-ï особи однини дiєслова терти):
2) омофони — рiзнi слова, що по-рiзному пишуться, але
вимовляються однаково: мине (вiд минати) i мене (я);
3) омографи — рiзнi слова, що однаково пишуться, але вимовляються
неоднаково: замок i замок, обiд i обiд, радiй (iменник) i радiй
(дiєслово), дорога (iменник) i дорога'(прикметник). Омонiмами
можуть бути слова, якi однаково або дуже подiбно звучать, але мають
рiзне значення в рiзних мовах. ïх називають мiжмовними
омонiмами. Напр.: укр. вродливий (красивий) i рос. уродливьiй
(некрасивий), укр. луна (вiдзвук) i рос. луна (небесне тiло).