Морфологiя
МОРФОЛОГIЯ (вiд грецьк. morphe — форма i logos — слово,
поняття, вчення) — роздiл граматики, який вивчає будову слiв
i змiни ïх форми. Обсяг поняття морфологiя у рiзних лiнгвiстичних
концепцiях тлумачиться по-рiзному. Головною пiдставою для видiлення
морфологiï як особливого роздiлу граматики є членованiсть
словоформи на меншi значущi одиницi, якi називаються морфами або
морфемами. також широке тлумачення розумiння морфологiï як науки
про форми. Поняття форми при цьому охоплює будь-якi (не лише
внутрiшнi) засоби вираження, якi розглядаються у формальному аспектi, це
поширюється i на службовi слова, порядок слiв, iнтонацiю.
Предметом вивчення в морфологiï, як i з лексикологiï, є
слово, оскiльки воно поряд з лексичним значенням має розгалужену
систе-му граматичних значень, виражених рiзними морфологiчними засобами.
Слова пiддаються вiдмiнюванню (якщо вони вiдмiнюванi). У комплексi
словоформ певноï лексеми виявляється система ïï
граматичних форм. Граматичнi закони, що дiють у мовi, пiдпорядковують
усi слова i речення незалежно вiд ïх значення чи походження. Тому
при морфо-логiчному вивченнi слова звертається увага на те
спiльне, що обєд-нує його з iншими словами цього ж класу.
Слова матiнка, голiвка, щiчка, лемiшка, долiвка об'єднує те,
що всi вони мають суфiкс -к-, якому в украïнськiй мовi притаманне
зменшено-пестливе значення. Спiльним для них також є значення
жiночого роду, а також те, що всi вони мають форму однини. У
морфологiï розрiзняють двi частини: словотвiр i словозмiну.
Словотвiр вивчає складовi частини слова, тобто тi, якi використо-
вуються в мовi для творення нових слiв. Словозмiна вивчає особ-
ливостi творення рiзних форм слова без змiни у його лексичному значеннi.
У зв'язку з цим iснує в мовi також проблема вiднесення деяких явищ
до словозмiни чи словотворення, зокрема проблема
видовоï пари. Лiнгвiсти не прийшли до остаточного вирiшення про-
блеми, чи вважати елементи видовоï пари рiзними словами, чи фор-
мами одного слова. Розрiзняють рiзнi види морфологiï. Видiляють
загальну морфологiю i морфологiï окремих мов. Вивчення граматичних
значень, ïх опозицiй, закономiрностi вживання грамем та iн. не
можуть бути адекватно описанi у межах власне морфологiï, тому цим
займається морфологiя функцiональна. Iсторична морфологiя
вивчає змiни форм i значення окремих морфем, iсторичний розвиток
структури слова, перерозподiл звукового матерiалу i компонентiв значення
мiж морфемами.
