Керування

КЕРУВАННЯ-такий рiзновид пiдрядного прислiвного зв'язку, при якому
головне слово вимагає певноï вiдмiнковоï форми вiд
залежного. Останнє при змiнi головного залишається
незмiнним. Залежне слово може бути вираженим будь-якою iменною частиною
мови, головним словом може виступати будь-яка повнозначна частина мови:
запiзнати щастя, гiдний подиву, п'ять дiвчат. Керування може бути
безприйменниковим (безпосереднiм, прямим) та прийменниковим
(опосередкованим, непрямим):
випити води i уважний до людей. За силою звязку мiж головним i залежним
словом керування може бути сильним i слабким. Сильним є керування,
при якому наявнiсть залежного слова при головному є регулярною й
обов'язковою. Сильне керування реалiзується при:
1) перехiдних дiєсловах: зiграти мелодiю;
2) iменниках, що утворенi вiд перехiдних дiєслiв: вишивання
рушника, транспортування вантажу,
3) дiєсловах, прикметниках, якi вимагають пiсля себе регулярних
прийменникiв (вони або повторюють вiдповiднi префiкси, або
визначаються самим змiстом слова: вiдiйти вiд; перейти через):
пiдiйти до батька; найкращий з усiх. Керування може бути одиничним i
подвiйним. Здебiльшого i сильне
(зачекати товариша), i слабке (вишивати голкою) керування є оди-
ничним. Iнодi при головному словi закономiрно виступає два керова-
них слова: надiслати пакунок матерi, зєднати мiсто змiстом. Таке
керування називається подвiйним. Воно вимагається зде-
бiльшого морфологiчною будовою головних слiв (наявнiсть префiксiв на-,
за-, до-, об-, у-, з-, ви-, про-), зрiдка особливим змiстом i 94
приналежнiстю головного слова до дiєслiвних груп зi значенням
передачi, постачання, взаємодiï: ïï у ^ 11 i ^
розповiдати казку дiтям; завезти до батька вантаж.