ГРАМАТИЧНА ФОРМА

ГРАМАТИЧНА ФОРМА — мовний знак, в якому граматичне значення
знаходить своє регулярне вираження. У межах граматичних форм
засобами вираження граматичних значень є афiкси (закiнчення для
граматичних значень вiдмiнка та iн.; суфiкси для граматичних значень
виду дiєслова; префiкси для граматичних значень виду
дiєслова i под.), характер наголосу (скликати — скликати,
розкидати — розкидати, виносити — виносити), сугшетивацiя
— змiна основ (пор. витворення форм роду iменника: мати —
батько, пiвень — курка; видових пар: брати — взяти, ловити
— пiймати), чергування голосних (витерти-витирати i под.) та iн. У
морфологiï пiд граматичними формами (морфологiчними формами)
маються на увазi регулярнi видозмiни слова певноï частини мови, якi
вмiщують комплекс грама-тичних значень (рiчка — рiчки — рiчц
i- рiчку — рiчкою — на рiчцi (-а, -и, -I -У. -ою, (на) -i
— вiдмiнок, число, рiд), який iнколи називають гра- матема, або
одне таке значення. Всi форми змiнюваного слова становлять його
парадигму. Слiд розрiзняти синтетичнi граматичнi форми, в яких
граматичне значення виражається спецiальним засобом у самому словi
(зеленим — чоловiчий рiд, орудний вiдмiнок, однина), та
аналiтичнi, що являють собою сполучення повнозначного i службового слова
(буду читати — майбутнiй час, хай читає — наказовий
спосiб). Така аналiтична форма вважається одним морфологiчним
словом.