ВПЛИВ у компаративiстицi

ВПЛИВ у компаративiстицi XIX поч. XX ст. позбавлений чiткоï
термiнологiзацiï вираз для позначення рiзних видiв рецепцiï.
Скомпрометований вппивологiєю термiн неохоче вживають суч.
дослiдники. Але наук, коректним i потрiбним є цей термiн для
позначення одного з гол. видiв рецепцiï широкого (переважно
свiдомого) використання заг. твор. засад письменника чи лiт. школи:
гоголiвський В. у драматургiï Й.Л.Караджале або Б.Нушича.
М.Чернишевського та М.Добролюбова на серб, публiциста С.Марковича (1846-
1875),
I.Тургенева на серб, письменника Лазо Лазаревича (1851-1890)
(«серб. Тургенев'); О.Пушкiна на I.Вазова, М.Гоголя, Марка
Вовчка; Т.Шевченка на Л.Каравелова, О.Ожешко на укр. письменниць 80-х
p. XIX ст. Наталю Кобринську (1855-1920), Уляну Кравченко, Клементiну
Попович-Боярську, Гоголя на С.Васильченка. Дуже полегшує
всебiчний В. мов. близькiсть. Так. нова бiлор. поезiя розвивалась пiд
В. творчостi Т.Шевченка (тематика, образи, мотиви, назви тв..
звернення до фольклор, стилiстики тошо). В. може здiйснюватися й на
окр. структурних рiвнях на сюжетах або образах-персонажах. У цьому
випадковi на вiдмiну вiл запозичення сюжети та образи не переносяться
нiби готовими, але стають взiрцем для створення подiбних. На думку
акад. М.С.Державiна, сюжетний кiстяк, заголовнi образи, деякi
подробицi повiстi Базова «Митрофан i Дормидольський», що
вiдбивають типову картину болг. патрiархальноï провiнцiï 2-
оï пол. XIX ст.. створено пiд В. гоголiвськоï Повiстi про
те, як посварився Iван Iванович з Iваном Никифоровичем'. Через рiк
пiсля видрукування в львiвському «Лiтературно- науковому
вiснику' Зловмисника» А.Чехова Л.Мартович друкує сценку На
судi», де вся ситуацiя, описи, дiалоги, персонажi, портретнi
деталi скидаються на чеховськi. Грунтом для сприйняття чеховського В.
була наближенiсть сусп. ситуацiï, темнiсть i забитiсть як рос.,
так i зх.-укр. селянина. В. може позначатися не лише на творчостi
певного письменника, але й ширше на нац. лiт. процесi: слов'ян,-болг.
В. на письменство Киïвськоï Русi, другий
пiвденнословянський вплив на рос. л-ру XIV-XV ст.. поль. В. на
сх.слов'ян, лри XVII ст.. В. укр. культури на рос. культуру та л-ру
XVIIXVIII ст. У XIX ст. В. рос. л- ри сприяв пришвидшеному розвитковi
серб та болг. л-ри. зокрема, становленню реалiзму. Iсторiя слов, л-р
може певною мiрою розглядатися як iсторiя мiжлiт.
взаємовпливiв. Цiєï справи торкнувся ше I.Франко
(1894), розглянувши взаємовпливи поль. та укр. л-р протягом
усiєï ïх iсторiï. Поль, фiлолог А.Брюкнер в
книжцi Про лiтературу росiйську й наш до неï стосунок нинi i
триста рокiв тому (1906) лав цiнний нарис взаємовiдносин цих
двох словян, л-р. Рiзновидом В. є В. на стиль i лiт. технiку,
зокрема, версифiкацiю. На теорiю та практику вiршування всiх
європ. народiв вплинуло античне вiршування. Показовим прикладом
багатоступiнчастого В. е розвиток нов. словян, вiршування. Поль,
силабiка склалась за франц. зразком. Пiд поль. В. у ХУII-ХУШ ст.
формується «слов янська традицiя вiршування в Бiлорусi,
Украïнi. Молдовi. З них краïн походять основнi поєти-
силабiсти в рос. л-рi: С.Полоцький (1629- 1680) з Бiлорусi, Ф
.Прокопович (1681-1736) з Украïни. А.Кантемiр (1708-1744) з
Молдови. У ХУШ ст. ця система перейшла до Сербiï, а вiдтак до
Болгарiï. «Словян. традицiя не вiдповiдала потребам нов.
болг. нац. л-ри (так само, як укр., рос., бiлорур.. серб. л-р). Нову
технiку вiршування болгари розробили пiд рос. В. «За тематикою i
за формою болг. пояезiя починає зростати на добре пiдготованому
рос. поезiею ґрунтi. Болг. письменники були звiльненi вiд
багатьох блукань, вiл марного витрачання сил. Вiд росiян вони змогли
цiлковито взяти все силабо-тонiчне вiрш ування, добре розроблене й
багатоманiтне», зазначав болг. акад. Е.Георгiєв. В. може
здiйснюватися воднораз на багато л-р, бути iнтерна ïх В..
дiахронним — ант. л-ри на л-ри вроп. регiону або синхронним:
рос. реалiзму на свiт. л-ру. Вiд В. чiтко треба вiдрiзняти епiгонство
(Див. Арiостнзм, Гьотеанство, Оссiанiзм, Петраркiзм, Руссоïзм)
Анатолiй Волков