ВIНОК СОНЕТIВ

ВIНОК СОНЕТIВ композицiйний цикл iз 15 сонетiв. Виник в Iталiï,
свого канону досяг у XVII-XVIII ст. Усталений зразок B.c. має таку
внутр. органiзацiю: кожний наступний сонет починається з ряяка.
яким завершується попереднiй сонет («пiдхоплення), при цьому
14-й сонет закiнчується тим же рядком, яким починається 1-й
сонет (кiльце»); останнiй, 15-й сонет («магiстрал)
складається з перших рядкiв усiх попереднiх сонетiв i має
значення глосси. Магiстрал звичайно пишеться першим. В тематичному
вiдношеннi B.c. не обмежений, може використовуватися у вел. лiро-епiч.
тв., напр., поемi. За час свого iст. розвитку, основними етапами якого в
європ. поезiï були поч. XIX ст.. а також все XX ст., виникли
рiзнi варiацiï B.c. До основних належать: перенесення магiстралу на
початок тв., замiна магiстралу звичайним сонетом або його вiдсутнiсть,
замiна окремих слiв магiстралу iн. словами iз збереженням його рим,
зворотний, починаючи з 14-го, пiдхоплення рядкiв магiстралу у сонетах,
поява маґiстралу-акровiрша.
B.c. iснують у багатьох нац., зокрема, словян., л-рах. Найвищим поет,
досягненням є «Сонетний вiнок словен. Пушкiна»
Ф.Прешерна з маґiстралом-акровiршем. Переклад цього тв.
Ф.Коршем (1889) був першим B.c. у рос. поезiï. До
цiєï форми зверталися В.Брюсов. К.Бальмонт, Вяч.
Iванов, М.Волошин. I.Сельвинський. П.Антокольський. С.Кiрсанов,
В.Урiн та iн. поети XX ст. Прикладом B.c. у подь. поезiï
є «Гармонiя»
C.Слонiмського. Першi укр. B.c. створили М.Жук (1918) та
D.Бобинський («Нiч кохання». 1923). ïх складали також
Л.Мосендз (Юнацька весна»), О.Тарнавський («Життя),
Г.Плоткiн, М.Терещенко, Б.Нечерда, М.Вiнграновський,
Т.Коломiєць. Д.Горлач, В.Пiдпалiй, Вас.Колодiй, пряшiвський
поет I.Маиинський та iн. Д.Паламарчук переклав Сонетний вiнок»
Ф.Прешерна. Крiм B.c., в європ. поезiï iснують i вiнки
вiнкiв сонетiв', якi включають в себе 225 тв. Борне Iванюк