ВАГАНТИ або ґОЛIАРДИ

ВАГАНТИ (лат. vagantes мандрiвнi) або ґОЛIАРДИ (ст-франи. доiiагсi блазень) мандрiвнi клiрики та студенти, шо складали й виконували свiтськi пiснi на випадок, приватного, застольного, сатир, або свавiльного змiсту. Поезiя В. була латиномов. У деяких випадках з гумор. метою вживалися макоронiчна поезiя . ”поєднання лат. рядкiв з рядками, якi були писанi живою нар. мовою. В основнiй своïй масi поезiя В. анонiмна, хоча до нас дiйшло кiлька iмен видатних постатей: Гюг Орлеанський (Прiмас) 1-а пол. XII ст., Архiпiïта 2-а пол. XII ст., автор Александреïди Вальтер Шатiльонський 2-а пол. XII ст. Найповнiшим зведенням пiсень В. вважається зб. Кармiна бурана, яка складена бл. 1225 на пд. Нiмеччини (понад 200 пiсень). В. спирались як на фольклор, первень, так i на кн. традицiю (ант. л-ра. Бiблiя) i створили першi зразки нов. європ. п арод iï (вангелiє вiд марки срiбла, Всепянiйша лiтургiя тошо). Вiдгомiн вiльнолюбних мотивiв поезiï В. зустрiчаємо пiзнiше у Ф.Вiйона, в зб. студентських пiсень (гiмн Gaudeamus igitur), в анакреонтичнiй поезiï. Типол. спорiднене з В. явише в Украïнi мандрiвнi дяки. Анатолiй Волков, Петро Рихло