ТИСЯЧА Й ОДНА НIЧ

ТИСЯЧА Й ОДНА НIЧ (Альф лайла ва пата) свiт, слави пам'ятка cep-вiч.
араб, словесностi з пограниччя фольклору та л-ри. 36. це трад. для л-р
Сх., має рамкову (точнiше шухлядкову) побудову. Халiф Шахрiяр,
ствердивши, шо жiнка зраджує його, шодня шлюбує нову
дiвчину, яку назавтра наказує стратити. Коли нарештi вiзир не може
знайти кандидатки до ложа халiфа, його дочка Шахразад (Шехерезада)
вирiшує офiрувати себе. Першоï ночi вона розповiдає
халiфовi казку, на свiтанку перериває ïï в цiкавому
мiсцi. Заiнтригований володар вiдкладає страту до наступного
вечора. Ситуацiя повторюється впродовж 1001-єï ночi.
Шахрiяр, котрому мудра казкарка народила трьох синiв, дарує
ïй життя. «Т. й о.н.» феномен надзвичайно цiкавий з
рiзних аспектiв порiвн. лiт-знавства. 36. складалася шляхом багатовiч.
мiжнар. мiграцiï та перекладання сюжетiв. Вона не має
канонiчного тексту, вiдома в рiзних версiях. Порiвн. дослiдження версiй
дає змогу визначити етапи еволюцiï пам'ятки, хоча
ïï складна iсторiя остаточно не висвiтлена. Як свiдчать
письмовi джерела Золотi поля» Масудi та ‘Книга каталогу»
Мугамеда Iбн Iшака, в VIII ст. було перекладено на араб, мову з перс,
мови зб. Тисяча казок (Хезер ефсане), шо мiстила казки iнд. та Iран,
походження. IХ-Х ст. в Багдадi складається зб. Тисяча ночей».
Основна частина зб. iнд.-Iран, шар: чарiвнi казки, казки про тварин,
оповiдi про побожних людей, а також рамкова iсторiя, ймовiрно,
запозичена з Тисячi казок». Згодом в єдину рамку вставляються
казки переважно новелiстичного змiсту, зокрема цикл про iдеального
монарха Гаруна ар-Рашида (786-
809), долучається сила iст. i побутових анекдотiв частково з
письмових антологiй, частково з фольклору. Певний вплив мали
бедуïнськi перекази. Назву Т. й о.н. одержала в єгип.
перiод (XII-XVII ст.). У цей час долучаються араб. лицарськi романи
(Омар Iбн ар-Нуман», Аджiб iГарiб), оповiдання дал-сх.
походження, циклiчно- пригодницька повiсть Повiсть про Синдбада-
мореплавця» перс, походження, давн-гебр. розповiдi, вiдгомони
гелленiстичного роману про Александра Македонського, єгип.
мiськi новели. можливо, тур. казки. XH-XIV ст. у проз, текст
iнструктуються вiрш, уривки згiдно з бл-сх. поетикою того часу.
Заг. кiлькiсть казок досягає
810. Деякi вченi припускають кодифiкаторську працю одного редактора.
Так, австр. казкознавеиь Гельбер у дослiдженнi 1001 нiч: сенс
оповiдань Шахразади (1917) доводить, що оповiдання повязанi мiж
собою як вiчка однiєï мережi. Та бiльшiсть дослiдникiв
з цим не погоджується. В араб, краïнах Т. й о.н.
користувалася величезною популярнiстю, хоча освiчений читач
ставився до неï як до низькоï нар. м асов оï
лiтератури, та немає жодноï кн. в араб, л-рi, яка б
мала такий мiжнар. вiдгомiн. Так, з Т. й о.н. був запозичений
сюжет дастана узб. поета кiн. XV — 1-оï пол. XVI ст.
Маджлiсi Сайфульмулюк. Дослiдники вказують на можливе запозичення
окр. сюжетiв, рамковоï побудови, навiть жанр, структури iтал.
новелою ХIУ-ХУ ст. (Дж.Боккаччо, Ф.Сакеттi, Мазуччо) та ст-франи.
фабльо з араб, новелiстичних казок. Багаторазово сюжети Т. й о.н.
розроблялися в нов-, л-рах Сх. Так, 1934 єгип. драматург
Тауфiк аль-Хакiм написав символiстську п'єсу
Шахерезада». Iн. єгип. письменник Абдель Монейм Абдель
Кадер 1993 видав кн Казки Шехерезади пiсля 1001 ночi».
Використовуючи сюжетну рамкову побудову казок Шехерезади, вiн
насичує своï сюжети фiлос. роздумами про добро й лихо,
людину й сусп-во. I т.ч. у його кн. иар Шахрiяр пiд впливом
мудроï Шехерезади сам стає мудрiшим, вiдчуває
докiр совiстi за скоєнi ранiше кривавi страти, шукає
шляхiв, як позбавитися провини. Широке ознайомлення європ.
читача з «Т. й о.н. починається з вiльного перекладу у
12 томах франи. мовою А.Галлана (1704-17), шо мiстив 21 казку. З
них лише 9 безпосередньо з араб, списку Т. й о.н. XV ст., 4 з iн.
араб, рукописiв. Походження 8 казок тьмяне (серед них вiдомi Алi-
баба та Алаад-Дiн та сорок розбiйникiв) цi безпритульнi казки в
європ. традицiï стали обовязковою частиною пiзнiших
видань. Подальшi переклади чинили як з тексту Галлана, так i з
оригiналiв. З оригiналiв зробленi неповнi переклади дания
Х.Расмуссена (1824). англiйцiв В.Лейна (1839-41), Р.Бертона (1885-
88) i повний Дж.Пейна (1882-84). З бертонiвського тексту виконано
перший нiм. переклад Ф.Греве- Дiроффа. Вiльний датський переклад з
оригiналу виконав Й.Естеруп (1927-28). Iтал. мовою повний переклад
здiйснено 1949. Зразковим вважають нiм. переклад з пєршотв.
Е.Лiттмана (1954). У словян, краïнах переклади зi зб. ґаллана
з'являються у 60-х р. XVIII ст. У Росiï вперше 1763- 74
переклад О.Фiлатова. Наприкiн. i XIX ст. Ю.Доппельмайєра (1889-
90). Згодом Л.Шелгуновоïзангл. тексту Лейна. Безпосередньо з
араб, здiйснено переклад у 8 томах М.Сальє за ред. акад.
I.Крачковського (1929-38). У Польщi перший переклад з'явився 1768-
74. Серед поль. перекладiв вирiзняється видання
«Повшехноï бiблiотеки Р.Цуккеркайндля (Золочiв, Зх.
Украïна). З оригiналу вибранi казки, перекладенi В.Кубляком i
Й.Фiцовським допiру 1959. Укр. переклад у 4 томах видано у Львовi
1912-13. Т. й о.н. безлiч разiв зазнавала переробок та адаптацiй,
не кажучи вже про вiльний переклад ґаллана. Популярнiстю
користувалася франц. переробка (1899-1904) Ж.Мандрюса, який надав
казкам стилiзованоï мальовничостi, жартiвливостi та
фривольностi. Текст Мандрюса перекладали рiзними європ.
мовами. На основi галланiвського тексту вiрш, переробки зробив
I.Франко: Абу- Касимовi капцi (1895) i Коваль Басiм» (1900).
До найкраших адаптацiй для дiтей належать Перекази з Сезаму»
(1913) i Пригоди Синдбада- мореплавця (1915) поль. поета
I.Лесьмяна. 1942 з'являються чес. переробки К.Беднаржа Арабськi
казки з 1001 ночi». Рецепцiя Т. й о.н. в вропi не
обмежувалась перекладами та переробками, у певнi лiт. перiоди
здiйснювалася дуже по-рiзному. Пiсля перекладу Галлана з сер.
XVIII ст. починається активне сприйняття Т. й о.н.» як
один з проявiв фiлоорiєнталiзму. У Францiï зявляються
зб. перс., кит., япон., монг. казок пiд заголовком Тисяча й один
день, Тисяча й один вечiр», Тисяча й одна година (рос.
перекл. Вельяшевоï- Волинцевоï), Тисяча й одна
дурiсть»; у Англiï в деяких випадках просто Арабськi
ночi. Пiзнiше зустрiчаємо стилiзованi назви тв. iн. жанрiв:
журн. стаття Ч.Дiккенса Тисяча й одне обдурювання, австр.
письменник Г. фон Гофмансталь дав назву зб. Казка 672 ночi та iншi
оповiдання» (1905), тв. Шолом-Алейхема Казки тисяча й
одноï ночi», зб. пригод, новел Р.Л.Стiвенсона Новi
арабськi ночi (1882), цикл сатир, новел I.iльфа та .Петрова 1001
день, або Нова Шахерезада (1929). За доби романтизму на поч. XIX
ст. через Т. й о.н. складалося стiйке уявлення про дещо умовний
екзотично-фант. бл-сх. свiт: Е.Т.А.Гофман, а надто В.Гауф: його
Альманах казок… » (1826-28). шо складається з
циклiв Караван, Александрiйський шейх i його невiльники, Корчма в
Шпессартi», написано пiд впливом Т. й о.н.» (тематика,
мотиви, персонажi, стиль), у нiм. л-рi. 1911-1913 у Києвi
вийшли друком двi кн. казок Гауфа в перекладi О.Олеся з
iлюстрацiями I.Бурячка. В л-рi США вплив араб, казок позначився на
зб. Альгамбра (1829) В.Iрвiнга. В Росiï на творчостi
О.Сєнковського, на Русланi i Людмилi» О.Пушкiна. Свiт
араб, казок вiдображається в музицi: опера Глiнки Руслан i
Людмила (1842), симфонiчнi сюïти М.А.Римського-Корсакова
Ангар» (1868), Шехерезада (1988), де сплетено рiзнi сюжет,
мотиви Т. й о.н.». Особливу увагу викликає Т. й о.н в
кiномист-вi. Двiчi свiт, слави зажили однойменнi фiльми
Багдадський злодiй, амер. реж. А.Грiффiта (1924, у заголовнiй ролi
Д.Фербенкс) i англ. реж. О.Корди (1944, за участю Сабу та
К.Вейта). Згодом за сюжетами казок з'явилися численнi фiльми:
Друга мандрiвка Синдбада, й Сьома мандрiвка Синдбада' (США, 1958)
та Золота мандрiвка Синдбада», й Чарiвна лампа Аладдiна
(СССР, 1958), й Алi-баба i сорок розбiйникiв». 1971
мультсерiал за Т. й о.н.» зняв чес. реж. К.Земан. В останнi
роки екранiзацiєю Т. й о.н.» займається
кiнокомпанiя В.Дизнея (США). Запозичень образiв-персонажiв, образiв-
подробиць, образних аналогiй, ремiнiсценцiя з Т. й о.н.» в
європ регiонi безлiч вiд Ш. де Монтескє до М.Пруста,
М.Гумiльова та суч. авторiв. Особливо популярний образ джина: ф
ьяба iтал. драматурга К.Гоццi Дзеïм, цар джинiв, або Вiрна
раба (1765), зб. казок нiм. письменника К.М.Вiлланда
Джинiстан» (1786-89). Джини з поет. зб. Схiднi мотиви
(1829)В.Гюго, фант.-гумор. повiсть англ. письменника Ф.Енстi
Мiдяний глек (1900), а вiдтак переробка иiєï повiстi
Старик Хоттабич (1938) Л.Лагiна. наук.-фант, оповiдання Р.Шеклi
Царська воля» (1953). Контакти з Т. й о.н. має
європ. фольклор, традицiя, зокрема в пд. словян., полякiв,
росiян, украïнцiв. Поряд iз спiльними для вропи та Бл. Сх.
сюжетами побутували в нар. переповiданнi засвоєнi через
друкованi тексти араб, казки Дух у пляшцi, Сiдi Нуман, Лампа
Аладдiна, Сезам, або Алi-Баба, Абу-Касимовi капцi. Поряд з араб,
вченими великий внесок у дослiдження памятки та ïï
рецепцiï зробили фiлологи європ. краïн: у
Францiï А.Зотенберґ, Англiï Д.Б.Макдональд,
Австрiï А.Гельбер, Данiï Й.Естеруп, Нiмеччинi Е.Лiттман,
Росiï Ю.Крачковський, Польщi С.Б.Цiшевський, Нiдерландах
М.Гергардт, Украïнi А.Кримський. Т. й о.н. привертає до
себе увагу й суч. письменства. Людмила Волкова