САПФIЧНА СТРОФА

САПФIЧНА СТРОФА ант. строфа, назва якоï походить вiд iменi давн-
грец. поетеси Сапфо (Сафо, бл. 600 р. до н.е.): чотирирядкова одична
строфа, що складається з трьох сапфiчних одинадцятискладникiв (двi
трохеïчнi диподiï з дактилем посерединi) i заключного п
‘ятискладника адонiчного вiрша, який поєднує дактиль i
трохей i служить мовби рефреном: З Крiту ти сюди завiтай, богине, В храм
святий, ле яблунь квiтучi вiти Стелють тiнь, де з вiвтарiв нiжний лине
Ладану подих. (Пер. А.Содомори). Зрiдка зустрiчається i т.зв. вел.
С.с., що мiстить арiстофанiчний вiрш (перший i третiй рядки) i вел.
сапфiчний вiрш (другий i четвертий рядки). Крiм Сапфо використовувалась
ïï сучасником Алкеєм, в рим. л-рi Катуллом i
ґорацiєм. В Сер.-вiччi С.с. часом писались лат. церк, пiснi. До
неï вдавались нiм. поети И.Клай, Ф.Т.Клопшток, Й.Х.Ф.Гьольдерлiн ,
А.Г. фон Платен, Р.А.Шредер, Й.Бобровський. австр. поетН./Iенау,
Е.Шьонвiзе, англ. лiрики А.Теннiсон.
A.Ч.Суïнберн. С.с. засвоєна й у слов'ян, свiтi. В Польщi
вона з являється на поч. XVI ст. i використовується
майстрами поезiï XIX (Ц.К.Норвiд) i XX ст. (Я.Iвашкевич). N ic
blu, em zrani ci, lub jaszcze rani, Bom c ustam pl na m il sze tysicy
Ipochow aem zy me w oceanie N ap eret wiece (Норвiд Три строфи). У
сх. слов'ян С.с. застосовує С.Полоцький. Досить часто
ïï зустрiчаємо в рос. поезiï XVIII-XX ст. У
О.Радiшева, О.Востокова, Вяч.Iванова.
B.Брюсова. В Украïнi зберегти особливостi цiєï
строфiчноï будови намагався у перекладах з Сапфо I.Франко,
жартiвливий вiрщ Sapphicus minor» у формi С.с. написав М.Зеров.
Петро Рихло