РУСАЛЬНА ПIСНЯ

РУСАЛЬНА ПIСНЯ вiдомий усiм слов'янам кiлькiсно невел. вид календарно-
обрядового фольклору. Виконувалися Р.п. на межi весни та лiта, протягом
русального або гряного тижня, переважно дiвчатами. Iст. Р.п. повязанi з
давн-словян. iгрищем русалiями. Це слово, на думку вiдомого словен.
фiлолога акад. Ф.Мiклошича, було запозичене гщ. слов'янами з лат. мови
(вiд rosa/ia, первiсно свято роз назва поминального обряду). Iз
русалiями повязане слово русалка персонаж нижчоï мiфологiï
слов'ян, що в ньому, очевидячки, поєдналися три рiзнi вiрування:
культ мертвих (предкiв), вiра в духiв води та вiра в духiв рослинностi:
водянi та лiсовi русалки. Вiдображенi в Р.п. вiрування, що предки роду
вiддячують живим за шану добром, а за нешану — чинять лихо,
згодом, очевидно, пiд впливом християнства русалок почали сприймати лише
як ворожих iстот. Тема зустрiчi з ними є однiєю з провiдних.
Русалок уявляли як гарних дiвчат з довгим зеленим волоссям, якi, надто в
русальний тиждень, можуть затягнути у воду чи болото та утопити або ж
залоскотати людину, особливо парубка. Наявнiсть трьох рiзних мiфол.
джерел пояснює, чому уявлення про русалок, а вiдтак Р.п.
рiзноманiтнi, ïх важко звести докупи. Iншi назви русалки: житня
матка, мавка, купалка, водяниия, лоскотуха. У чехiв житня баба, лiсова
дiвчина. В поль. фольклорi русалки мають ще регiональнi назви -
свiтезянка, гоплянка. Спорiдненi з русалкою фантастичнi iстоти —
зх-європ. ундiна, пд-словян. вiпа (водян чи гiрськолiсовi
русалки). За часом побутування та за наспiвом Р.п. подiляються на
провiднi та грянi. Провiднi супроводжували проводи русалки (в останнiй
день русального тижня або в наступний понедiлок). Дiвчата вибирали помiж
себе одну, яка зображувала русалку, розпускали ïй волосся,
уквiтчували вiнок, одягали саму сорочку та вiдпроваджували ло лiсу зi
спiвом: «Проведу я русалку до бору». Другим варiантом проводiв
русалки було зображення ïï весняним деревием. Для цього
одягали в червоне i нове дiвчину, водили по селу з пiднятими над головою
перев'язаними червоною хусткою руками. Вiдпровадивши русалку до бору,
дiвчата поверталися в село iз спiвом': Проводили русалочки, проводили,
Щоб вони ло нас не ходили, Да нашого житечка не помили, Да наших
дiвчаток не ловили. Ширший дiапазон русально-гряних пiсень. Часом вони
нагадують петрiвчанi та купальськi пiснi. Часто вживається рефрен,
що характерний для веснянок Рано рано, Рано раненько. Напр., такий
мотив: мавки, або лiсовi русалки гойдаються на гiллi дерев i прохають у
молодиць намiтки, а в дiвчат сорочки. Популярними були й мотиви русалки-
лоскотухи та змагання в загадках. Ти послухай мене, панночко. Загадаю
тобi три загадочки, Як угадаєш — до батька пушу. I Iе
угадаєш — до себе вiзьму». Дiвчина загадок не
вiдгадала; - Русалочка дiвчину залоскотала. Найбiльш поширенi та багатi
за змiстом Р.п. сх. (бiлор., укр., рос.) Полiсся — регiону
багатого на лiси та води. Не випадково, саме спираючись на сх.-
волинський фольклор, Леся Украïнка створила образ Мавки —
гол. героïнi Лiсовоï пiснi. Образ русалки або вiли
зустрiчаємо й у багатьох iнших словян, письменникiв: О.Пушкiн
(поема «Русалка, » Яниш-королевич з циклу Пiснi захiдних
словян перклад з «Гузлi П.Мерiме), М.Лермонтов (поезiя Русалка
пливе»), М.Гоголь (повiсть Майська нiч, або Утоплена»),
О.Сомов (малорос, переказ Русалка «), В.Даль (Башкiрська русалка),
П.Мей (поезiя «Русалка), В.Хлєбнiков (поема Вiла i
лєший). А.Аверченко (гумор, оповiдання Русалка), А.Мiикевич
(балади «Свiтезянка, Рибка з простолюдного спiву), К.Ербен (балада
Лiсова панна), .Гребiнка (балада Рибалка переспiв з Й.В.Гьоте),
Т.Шевченко (балади Причинна, Утоплена. Русалка»), М.Старииький
(Утоплена — iнсценiвка повiстi Гоголя), Леся Украïнка (поема
«Вiла- посестра), В.Королiв-Старий (казки з циклу Нечиста сила, пєса-
казка «Русалка-жаба), Р.Братунь (лiр. поезiï). Русалки
оспiванi й у Зх.вроп. мист-вi (балада Г.Гайне «лореляй). Статуя
Русалоньки з однойменноï казки К.Андерсона стала своєрiдною
емблемою Данiï. Коли 1837 Руська трiйця видала альманах, який
замiсть язнчiя ввiв у галицький друк нар. укр. мову, то назвала цю кн.
Русалкою Днiстровою Сюжети про русалок вiдбилися також в оперi. Австр.
композитор Ф. Кауер написав (1798) на лiбретто Генслєра одну з
перших романт. опер Дунайську русалку» (ОопаишеiЬЬеп). Сценiчна
популярнiсть цiєï опери була велика. Зокрема в Росiï
М.Краснопольський переробив ïï пiд назвою «Леста.
Днiпровська русалка. Були спроби розширити вставними номерами цю оперу
(С.Давидов, К.Кавос). Вiд «Дунайськоï русалки вiдштовхувався
Пушкiн у своïй поемi. У свою чергу за поемою Пушкiна
О.Даргомижський написав однойменну нар.-побутову муз. драму (1855). На
основi повiстi Гоголя створенi опери М.Римського- Корсакова Майська
нiч» (1878) та М.Лисенка Утоплена (1884). Римському-Корсакову
належить також романс Свiтезянка на слова Мiцкевича. За повiстю нiм.
романтика Ф. де Ламот- Фуке Ундiна» були створенi однойменнi опери
нiм. композиторами Е.Т.А. Гофманом (1816) та А.Лортцiнгом (1845). За
лiбрето казки Я.Квапiла чес. композитор А.Дворжак створив 1901 лiрич.
оперу Русалка (ïï було поставлено укр. мовою в Харкiвському
оперовому театрi 1957). На сюжет казки Б.Грiнченка (лiбрето Н.Танашевич
написав оперу На русалчин тиждень М.Леонтович. Серед малярських тв. про
русалок вiдомi є картина Русалки К.Маковського, малюнок Т.Шевченка
(1859) ескiз сепiєю до розпису плафону та стiн у будинку
П.Кочубея, малюнок П.Iоановича Вiла. IIюдмила Волкова