Ремаркiзм

РЕМАРКIЗМ проблемно-тематичний комплекс, пов'язаний з творчiстю
письменникiв «втраченого поколiння, та, в першу чергу, Е,-
М.Ремарка. Вiн мiстить в собi тип героя, соц.-iст. обставини його
функцiювання, автор, ставлення до дiйсностi, яке виражене через
свiтосприйняття героя, поет, засоби та стилiстичнi прийоми, читацьке
сприйняття та його реалiзацiю в конкретних життєвих колiзiях. Р.
спорiднений таким явишам в лiт.-сусп. життi, як гамлетизм, байронiзм,
нiгiлiзм, якi лежать на етицi л-ри та громадського життя. Породженi
конкретними соц.-iст. умовами, цi лiт. явища, в свою чергу, набувають
певноï самостiйностi та здiйснюють зворотний вплив на життя та
свiтовiдчуття сусп-ва. Подiбно до того, як, за словами О.Вайлда, О. де
Бальзак створив для нас усе XIX столiття, так Ремарк, певною мiрою,
сформував читацьке уявлення про 20-30 рр. XX ст. в Зх. вропi i вплинув
на свiтосприйняття зх. iнтелiгента в скрутну епоху. Неабияку роль в
цьому сприйняттi зiграв тип ремаркiвського героя, який став черговою
ланкою в галереï типiв, котрi уособили умонастроï рiзних епох,
подiбно до Гамлета, Вертера, Чайлд-Гаролда, Базарова, «проклятих
поетiв Ш.Бодлера та А.Рембо, нiцшеанця-декадента зламу столiть, сюрреалiста-
скандалiста 20-х рокiв, бiтника 50-х, хiппi 60-х тошо, кожен з яких у
свiй спосiб виразив бунтарську основу свого часу. Герой Ремарка зайняв
вiдповiдне мiсце, уособив собою трагiчнi 20-30-i рр. європ.
iсторiï. З фiлос.-естет, погляду всi цi типи є проявами
романт. духу протесту проти фiлiстерства, конформiзму, т.зв.
мовчазноï бiльшостi. Однак, на вiдмiну вiд багатьох, ремаркiвський
герой обтяжений розумiнням безглуздостi людських зусиль в його боротьбi
з абсурдним свiтом (це розумiння йому дала 1-а свiт, вiйна). Це
зближує його з траг. персонажами Ф.Кафки та пiзнiшими героями-
екзистенцiалiстами Ж .-П.Сартра й А.Камю. Так само, як i вони, герой
Ремарка та iн. письменникiв втраченого п окол iн ня, приречений на
самiтництво, на тимчасове, тривожне буття поза власним домом, без родини
та рiдних коренiв не випадково тема емiграцiï, добровiльноï
або вимушеноï, займає значне мiсце в творчостi як Ремарка,
так i Е.Гемiнгвея, якi самi провели бiльшу частину свого життя в
емiграцiï. Ненадiйнiсть, хисткiсть буття ремаркiвського героя
пiдкреслюється своєрiдним хронотопом його iснування:
невиразнiстю, безликiстю готельного номера та ефемернiстю, дискретнiстю
часу, який його оточує. Показовi слова героя роману Ремарка
Трiумфальна арка доктора Равiка: Далеко не всi люди можуть
розпоряджатися власним життям, як домом, який можна все розкiшнiше
обставляти меблями спогадiв. Iншi проводить життя в готелях, в багатьох
готелях. Роки зачиняються за ним, як дверi окремих номерiв». Той же
Равiк говорить про специфiку сприйняття часу, який у нього
ототожнюється з поняттям вiдстрочки: Свiт обiйнявся апатiєю
та безвiльно котиться в прiрву вiйни… Вiдстрочка ше рiк вiдстрочки
ие єдине, за шо ше вистачало сил боротися. А що не є
вiдстрочкою? Хiба ж не все на свiтi тiльки вiдстрочка?..» Показовий
тут збiг з назвою одного з романiв Ж.-П.Сартра з трилогiï Шляхи
свободи» Вiдстрочка. Свiт персонажiв та образiв романiв Ремарка,
Гемiнпвея та iн. репрезентантiв л-ри втраченого поколiння, значною мiрою
є парадоксальним. Зовн. видимiсть тут протиставляється
внутр. сутностi (характерна метафора зовнi незграбний автомобiль Карл з
могутнiм мотором з Трьох товаришiв Ремарка). Несталiсть, ворожiсть свiту
до людини пiдкреслюється своєрiдним емiгрант ським
свiтовiдчуттям героïв-нiмцiв, американцiв, росiян, ïхнiм
маргiнальним, ненадiйним, небезпечним соц. статусом романи письменникiв
втраченого поколiння населенi контра бандистами, тореадорами,
автогонщиками, проститутками, гробарями, солдатами, журналiстами,
фотомоделями, нiчними портьє тощо. Вони заробляють на життя
випадковими гонорарами, якi зïдає iнфляцiя, ведуть нерiдко
нелегальне iснування, змiнюють краïни проживання Нiмеччина,
Францiя, Iспанiя, Iталiя, Португалiя, США така географiя романiв Ремарка
та Гемiнгвея, яку вимушено засвоюють ïх героï, рятуючись вiд
катаклiзмiв епохи. Тобто нестабiльнiсть, тимчасовiсть є головними
прикметами ремаркiвського свiтогляду, недарма й епоха, яку вiн описус,
має назву «мiж двома вiйнами. Вiйна, котра минула, i вiйна,
шо наближалася, надавали ïй гострого трагiчного присмаку, змiшували
акценти, коли нормальнiсть в загальноприйнятому сенсi мала менше
здорового глузду, нiж судження пацiєнтiв психiатричноï
лiкарнi. Але саме цi маргiнальнi персонажi втрачене поколiння були
врештi носiями справжнiх цiнностей, саме вони першими виступили на
захист справедливостi, проти фашизму та вiйни. Вони не належали до будь-
яких полiт, партiй, презирливо ставилися до гучних слiв, але творили
свою маленьку, загальнолюдську справедливiсть без особливих сподiвань на
кiнцеву перемогу добра над злом. Ця фiлософiя знову ж таки зближувала
героïв Трьох товаришiв Ремарка i Чуми Камю. Справедливiсть
героï Ремарка творять не заради абстрактних високих iдеалiв, а в
iмя прости* людських почуттiв кохання, дружби, чоловiчоï гiдностi,
своєрiдного лицарства, спiвчуття до конкретноï людини.
Кохання вiдiграє дуже вел. ролю є свiтi ремаркiвських
героïв частiше за все це незаконне», але дуже глибоке та шире
почуття, яке триває недовго i закiнчується трагiчно. У
звязку з цим можна говорити про тип ремаркiвськоï героïнi, яка
є натурою пристрасною, нiжною, безкорисливою та певною мiрою
безрозсудливою. Цей жiночий тип з невеликими варiацiями проходить через
романи Ремарка, Гемiнгвея та ïх послiдовникiв. Не менш важливим
змiстовним мотивом Р. є справжня чоловiча дружба мовчазна, але
дiйова та вiрна, яка поєднує мiж собою людей не
однiєï кровi, а однiєï долi: чи то зустрiч нiм. та
рос. емiгрантiв в Парижi (Трiумфальна арка Ремарка), чи сумiсна боротьба
амер. iнтелектуала та iсп. селянина проти фашизму (По кому подзвiн»
Гемiнгвея). Чималу ролю в iмiджi ремаркiвського героя вiдiгравав
алкоголь. Дiйсно, героï Ремарка та Гемiнгвея вiддають належне
Бахусовi, але це також лише один iз засобiв покинути жорстоку та
лицемiрну дiйснiсть, стимулювати спiлкування. Саме розмови персонажiв
л-ри втраченого поколiння найяскравiше вiдображають ïх сприйняття
свiту та ставлення до нього: чи то своєрiдний гумор Ремарка, чи то
промовиста недомовленiсть Гемiнгвея, чи то гострий сарказм Олдiнгтона.
Т.ч., Р., в першу чергу, трагiчне бачення свiту через призму свiдомостi
iнтелектуального, самотнього, розчарованого героя втраченого поколiння,
який жив у складну епоху європ. iсторiï. Цей тип
репрезентував певною мiрою духов. кризу європ. iнтелiгенцiï
за часiв тоталiтарних режимiв. Вiн передує екзистен цiальному
героєвi 40-50 рр., але, на вiдмiну вiд нього, зберiгає ще
певнi трад., моральнi, лииарськi засади ставлення до iн. людини, якусь
вiру в можливостi взаєморозумiння хоча тимчасового, хоча на рiвнi
iнтуïтивно-чуттєвому, в той час як героï Сартра та Камю
повнiстю виключають таку можливiсть i провiщають тотальну вiдчуженiсть
людей та одвiчну ворожiсть свiту до них. Р.. як трагiчний свiтогляд,
вичерпав себе до кiн. 50-х рр., коли вропа позбавилася наслiдкiв двох
свiт, воєн, досягла економiчного розквiту та створила т.зв.
суспiльство споживання. Однак дешо спрощений ремаркiвський герой,
позбавлений вселенського трагiзму та глибокого iнтелектуалiзму, котрий
вступає сам на сам в боротьбу з долею, став однiєю з
найхарактернiших постатей зх.-європ та амер. л-р та кiнематографу.
Блiдi двiйники героïв Ремарка та Гемiнгвея присутнi в романах
Т.Уайльдера, Д.Б.Прiстлi, Г.Грiна, I,Шоу, ДДжонса, Н.Мейлера, А.Хейлi,
К.Маккалоу тощо, не кажучи вже про героïв детективно-полiцейських
iсторiй С.Е.Гарднера, Р.Чандлера, Д.Х.Чейза. Юрiй Попов