РЕКРУТСЬКI ПIСНI
РЕКРУТСЬКI ПIСНI група лiричних пiсень сусп.-побутового циклу, головною темою яких є зображення трагiчноï долi рекрута, його роздумiв та сподiвань. Рос. та укр. пiснi про рекрутчину зявляються в XVIII ст. одразу пiсля введення Петром I примусових рекрутських наборiв (1705). Рекрутськi набори були в багатьох європ. армiях, зокрема, в австр., цiсарськiй. Позаяк рекрутувалися люди рiзних нацiональностей в укр., рос., бiлорус., литов., латис. пiснях цього циклу бiльш пiзнього перiоду зустрiчаються прямi взаємнi запозичення мотивiв, сюжетiв та образних символiв. А шо термiн служби в царськiй армiï був спочатку довiчним, а згодом, з 1793 двадцятип'ятирiчним, в 2-й пол. ХIХст. п'ятнадцяти- чи десятирiчним, провiдним мотивом цих пiсень є усвiдомлення безнадiйностi повернення рекрута iз пiдневiльноï служби. Тому вел. частину цiєï групи пiсень складають рекрут, голосiння. Про службу в армiï говорять як про: вiчну службу, бо Солдат служить з бiдою. I дорога у рекрута Бiтая, салдацькiмi слязьмi злiтая» (бiлорус.). Звернення рекрута звучить прощально: Ой няньку мiй няньку, ти сивий голубе, Ти мене годував, а хто тебе буде?'. чи в латис. ПIСНЯХ: Nu ar Dieru, draugi, radi, draugi, radi, Jus uoirs mani neredzesit, Man ir jaiet Karina, Karina, ladien krieuu Keizaram. (Ну, протавайте, друзi, рiднi, друзi, рiднi, Бiльше ви мене не побачите, Менi iти на вiйну, на вiйну, Служити росiйському иаревi). Пiснi зображають всi етапи рекрутчини: звiстка про рекрут, набiр, яку часто приносить Пташка райская або морская; жеребкування; сум та переживання матерi чи нареченоï, коли мати бажає краще свого сина в купелi залити», пiл серцем задушити, нiж ростити його для пiдневiльноï служби; прощання рекрута iз сiм'єю та його подальша доля. Особливу увагу Р.п. придiляють смертi рекрута, шо, як правило, є сиротою чи єдиним сином удови: А В УДIВОНЬКИ ОДИН СИН, Та й той пiшов пiд аршин. Спiльним мотивом укр., рос., бiлорус., латис., лит. пiсень є мотив викупу: Ой ти, зоре та й вечiрняя1, Ты воспой-ка, воспой, младой жаворонок», Пайду з гора й у лiсок, Zriedz, zriedz, sirmais zirczinz» (Ржи, ржи, сивий коню ) та iн. У Галиччинi та Буковинi Р.п. вiдображали рекрутчину в Австр. iмперiï, там рекрутчина iснувала до революцiï 1848. Картини рекрутчини вiдтворенi у тв. Т.Шевченка, Марка Вовчка (Два сини», Iнститутка), С.Воробкевича (Жовняр), I.Нечуя- Левицького (Двi московки), Ю.Федьковича (Рекрут, Дезертир), М.Коцюбинського (Дорогою цiною), О.Кобилянськоï (Земля, Лист вояка, засудженого на смерть), В.Стефаника (Виводили з села, Стратився). Рос. Р.п. вперше оприлюднив О.Радiщєв у Подорожi з Петербурга в Москву. ïх мотиви широко розробляв М.Некрасов. Стилiзацiєю Р.п. є вiрш К.Симонова «Отслужил солдат долгу службу. Наталя /Iихоманова
