Перифраз(а)

ПЕРИФРАЗ(А) (вiд грец. регi навколо + р(iгсво говорю) або опис етил,
прийом: замiна назви явиша його розгорнутим описом. О.Потебня образно
звав П. речь околицей. Виникнення П. пов'язують з табуïстичною
забороною називання певних явиш, зокрема, фант, iстот (Той. що в скалi
сидить», Той, що греблi рве»). У риторицi П. уважався вагомим
засобом збагачення та розвитку теми, поряд з амплiфiкацiєю. В
iсторiï л-ри характерний для певних напрямiв (бароко,
просвiтництво, романтизм). Вживатися також для уникнення повторення того
ж самого слова, тобто як синонiмiчна замiна. П. може розглядатися як
троп, позаяк перифразування здiйснюється за принципом якогось
тропа метонiмiï. «Дам лиха закаблукам, Закаблукам пиха
дам» (Т.Шевченко): евфемiзму «Господа служба! Так ти не
чарiвник i панич сей не — дух святий з нами/ Горiлка i страва не
од того, що не при хатi згадуючи? Га?» (I.Котляревський):
синекдохи; метафори. «Не сумуйте, шо купа на купi Всi поляжем за
дiло святе» (П.Грабовський). На основi П. створюється
загадка. Анатолiй Волков