Модель
МОДЕЛЬ (лат modulus мiра, зразок) речова, знакова або мислима система,
шо в iд ображ ає принципи внутр. структури, функцiювання та
характеристику об єкта пiзнання. Термiн М. має кiлька
значень:
1. У теорiï мист-ва реальний об єкт, шо став предметом
худож. зображ ення (напр., вiдома письменниковi особа, риси
якоï вiн втiлив у худож. образi);
2. У лiт-знавствi зображення, структура яких є в тому чи iн.
вiдношеннi аналогом структури лiт. явиш або процесiв; лiт-знавчi
моделi можуть мати вигляд наук, текстiв (напр., кн. Ю .Л отм ана
Структура худож. тексту), схем (напр., схеми систем лiт.
комунiкацiï та метакомунiкацiï у працях А Поповича) або
систем знакiв (напр., зображення вiрша за допомогою знакiв
«Ii», ‘»/. Моделi у лiт-знавствi створюються з
метою збереження знань i використовую ться для пояснення та
передбачення.
3. У семiотицi л-ри iконiчний знак (образ зображуваного об'єкта)
в лiт. тв. та лiт. тв. як iконiчний знак-, у л-рi семiотика
вбачає одну з моделюючих систем (до них, окрiм л-ри, вiдносять
образотвор. мист-во. мiф. етикет та iн.), стосовно iн. робиться
гiпотетичне припущення про надбу- дованiсть ïх над первинною
моделюючою системою приролньою мовою; особливiстю л- ри як
вторинноï моделюючоï системи є те, шо вона
оперує сукупнiстю створених засобами природноï мови
iконiчних знакiв; певна подiбнiсть ïх структури до структури
конкретних об'єктiв (реальних та iдеальних) робить ïх М.
цих об'єктiв; в лiт. тв. поєднання iконiчних знакiв
утворює нов. iконiч. знак, шо являє собою више знакове
цiле систему iконiчних знакiв; ця система становить М. можливого
свiту;
4. У генеративнiй (породжуючiй) поетицi, яка вважає своïм
завданням створення М. лiт. явиш та процесiв, кiнцевий результат
дослiдження, зафiксований у наук, текстах, схемах та системах
знакiв; розрiзн яю чи глибиннi та поверхневi структури у лiт.
об'єктах, генеративна поетика виходить з того, що глибиннi
структури пород жуються за твердо дiючими правилами та вiдбивають
найсуттєвiшi властивостi об'єкта моде лювання, а
поверхневi структури виводяться з глибинних шляхом застосування до
них правил тран сф орм ац iï та вiдображаю ть властивостi
об'єкта моделювання з точнiстю до iзоморфiзму, тобто до од н
озн ач н оï вiдповiдностi мiж структурою М. та структурою
об'єкта;
5. У англоамер. новiй критицi точно сконструйований о б єкт, шо
вiдтворює властивостi тв. як «можливого
висловлювання» i дозволяє дослiдити особливостi його
структури через використання автором засобiв природноï мови.
Вiктор Зiнченко
