Метатекст

М ЕТАТЕКСТ термiн, шо означає онтологiчну єднiсть всiх
худож. проявiв л-ри та культури. З а словами Р.Барта, будь-який текст
є М. щодо якогось iн. тексту. Це не означає, шо у будь-якого
текста є певне, чiтко виявлене походження; на думку франц.
постструктуралiста, текст утворюється з анонiмних, невловимих,
разом з тим, вже десь читаних цитат ? цитат без лапок». М. ? текст,
який ‘примушує усвiдомити природу i значення сам ого
створення тексту (Б орхес Хатлен). П озаяк саморефлексивнiсть робить
проблематичною реальнiсть текста, автора i читача. М. уводить ïх у
тканину тексту як героïв худож. тв., не дозволяючи ïм
залишатись пасивними спостерiгачами метатекстуальних худож. уявлень. М.
можна називати i своєрiдний лiт. тв., який складається з
текстiв рiзних авторiв, о б єднаний спiльним сю жетом i внутр.
драм атургiєю . Створення єдиного М. (подiбного Бiблiï)
часто стає своєрiд ним пiдсумком творчост i багатьох
письменникiв. Як правило, єдиний цiлiсний М. форм ую ть всi тексти
авт ора (нап р., ром ани В.Набокова). Дж.Джойс є рiдкiсним
виключенням прозаïка, М. якого цiлком втiлився в межах одного
роману Улiсс». Композицiйними принципами, шо об єднують
рiзнороднi тексти у єдиний М є iлюзiя хаотичностi,
перерваностi, нерегулярностi. Поряд з наведеними тв. мож на згадати й
тi, шо мають ознаки композицiйноï метатекстуальностi; Москва-
Пстушкi В роф єєва, Школа для дурнiв та Мiж собакою i вовком
Сашi Соколова. Наталя Лкхоншмжа