Контркультура

КОНТРКУЛЬТУРА 1) сукупнiсть свiтоглядних принципiв, побутово-
поведiнкових нормативiв та практик спiвiснування iз соцiумом i природою,
альтернативних загальноприйнятому корпусу форм духов. освоєння
оточуючого свiту, культ, досвiду людства у найширшому розумiннi;
2) специфiчна i агресивна субкультура, базована на iррацiоналiстському
свiтосприйняттi, яка виникла пiд час молодiжноï
революцiï» 60-х — поч. 70-х рр. XX ст. у розвинутих
краïнах Атлантичного спiвтовариства; 3) iнодi (у
мистеиькознавчих практиках) — синонiм мист. андеграунду.
Термiн контркультура вперше був застосований американським
соцiологом Т. фон Роззаком для межово узагальненого означення
антиофiиiозних та альтернативних феноменiв, iнiцiатив i тенденцiй в
мист-вi, фiлософiï, побутi, полiтицi, сусп. думцi, тендернiй Ти
сой. поведiнцi. Контркультурна iнiцiатива в мистецтвi iдеологiчно
протистоïть суч. техногеннiй цивiлiзацiï та ïï
нормам, якi, за думкою теоретикiв контркультури (Ч.Рейча, Т.
Хейдена, Ф .Слейтера та iн.) ведуть людство, через репресивнi сусп.
практики, ло виродження (перш за все духов.) i катастрофи.
Контркультурi притаманне звертання до знакових, духов.,
комунiкативних, медитативних та езотеричних практик давн.,
язичницьких, шаманських та тоталiтарних рел. культiв, ритуали яких
пов'язанi з використанням наркотичного розширення свiдомостi»
та психiчним навiюванням. Контрку/iьтурне мистецтво апелює до
досвiду iст. вiдкинутих людством маргiнальних моделей поведiнки,
перверзiйного та паразитарного буття у соцiумi. У цьому
прослiдковується спорiдненiсть прагнень контркультурних митцiв
i методу деконструкцiï Ж .Д еррiди. Контркультура
протистоïть монiзмовi та позитивiзмовi i спирається на
iдеï та стиль мислення Ф.Нiцше, Г.Маркузе, Г.Гессе, Дж.Керуака,
К.Кiзi, К.Кастанеди, Ошо, Лiкi, Прабхупади, Ф.Кафки, Ж.Батая. У
Бероуза та iнших протагонiстiв iррацiоналiзму контр- культурне мист-
тво проголошує межово цiнiстним особистий бунт проти всiх,
свавiлля як спосiб творення i стиль, вiдкидає iдею сусп.
прогресу та цiннiсть iснуючого порядку речей, проголошує
вищiсть почуттiв нал iнтелектом. Згiдно М.Жбанкову, неприйняття
обєктивноï реальностi породжує у контркультурнiй
свiдомостi низку поведiнкових моделей: 1) власне пiдпiльне
iснування; 2) побудову субєктивiстсько- iррацiональноï
картини кращоï реальностi та агресивно-вольове втручаня у
природний перебiг розвитку суспiльства; 3) експериментально-аван
гардний пошук свiтоглядних засад новоï епохи. В суч. укр. лiт.
вiдлуння контркультурних практик присутнє (у певних аспектах)
у творчостi Т.Прохаська, Р.Скиби та iн. Володимир шкiлєв