КАРОЛIНГСЬКЕ ВIДРОДЖЕННЯ
КАРОЛIНГСЬКЕ ВIДРОДЖЕННЯ духов, пiднесення сер.-вiч. культури та лат. л-ри за часiв Рим. iмперiï Карла Вел, (768-814). В цей перiод вiдкриваються нов. школи, розширюються навчальнi програми за рахунок включення ант, авторiв, клас, латина як обєднуюча мова рiзноплемiнного кельто- ром.-герм. населення знову набуває сили й авторитету. Карл щедро опiкується вченими й поетами, призначає ïх на високi посади. Поступово в Ахенi збирається iнтелектуальний цвiт тогочасного сусп-ва. Виникає придворна «Академiя» Карла i формується визначальна риса К.в.: нерозривний звязок лат. вченостi та христ. благочестя. Серед дiячiв К.в. такi видатнi постатi, як iсторик Павло Диякон (бл. 725-800), автор iсторiï лангобардiв, та бiограф Ейнгард (бл. 775-84-0), ангор «Життєпису Карла Великого, де вперше було викладено iсторiю Роланда; поета Ангiльберт (помер 814) i Теодульф (помер 821); найвидатнiший поет, фiлософ, педагог К.в. Алкуïн (бл. 735-804). Однак розквiт каролiнгськоï культури був недовговiчним, одразу пiсля смертi Карла Вел. його Академiя розпалась. Спадкоємець Карла Людовiк Благочестивий невдовзi занедбав культ, традицiï, закладенi батьком. Серед його сучасникiв видiляється лише постать поета, придворного вченого Ермольда Нiґелла, автора монументальноï епопеï Уславлення Людовiка», написаноï в дусi «Енеïди» Вергiлiя, шо стала апофеозом каролiнгськоï могутностi. Благодатний грунт мала Л.л. i в монастир, школах. З ними повязана дiяльнiсть поета i вченого, архiєпископа Майнцського Рабана Мавра (784-856) та його учня, поета й теолога Валафрiда Страбона (809-849). Останнiй зажив популярностi передусiм в агiографiчних жанрах ж итiя та видiння (Житiє св. Блайтмакка. Житiє св. Мамми, ‘Видiння Веттiна) i став предтечею вiзiонерськоï» лiнiï в сер-вiч. л-рi, найвищим злетом якоï є Божественна комедiя Данте Алiгєрi. Видатними особистостями були також Iоанн Скотт Ерiугена, iрл. фiлософ, перекладач Псевдо-Дiонiсiя Ареопаґiта, та чернець бенедиктинського монастиря в Санкт-Галленi Ноткер Заïка (840-912) вчений, поет, автор лат. гiмнiв i кн. Дiяння Карла Вел. «, насиченоï iст. анекдотами i казк. мотивами, з яких виростає пiзнiше жанр новели. Див.; Латинська лiтература. Петро Рихло
