Дайна

ДАЙНА (cfainaj нац. своєрiдний прадавн. жанр лит. нар. лiр. пiснi.
Впродовж вiкiв Д. вiдображали рiзноманiтнi явиша нар. життя. Отож уД.
наявнi чи не всi можливi жанр, тематичнi групи: мiфол., шо донесли
уявлення давн. балтiв предкiв литовцiв i латишiв про пантеон богiв на
чолi з громовиком Перкунасом (iдентично латис. Перконас, словян, Перун),
трудовi календарно- обрядовi, танечнi, любовнi, родинно-побутовi,
колисковi, гумор., тошо. Д, вiдбили й рiзнi iст. ситуацiï. За
совєтських часiв створювано псевдонар. Д. з вихвалянням
комунiстичного режиму. Виконуються Д. переважно жiнками, надто
дiвчатами, пiд час працi. Стил.-композицiйнi засоби Д. усталенi: лексико-
синтаксичнi паралелiзми, повторення, рефрени, трад. символiка та
поетика. Версифiкацiйна структура залежить вiд муз. наспiву, але
переважає строфiчна побудова з жiночими римами або без рим. Д.
є нац. скарбом лит. культури. Вони досi живлять лит. поезiю. До Д.
зверталися в той чи iн. спосiб письменники сусiднiх з литовцями народiв:
нiм. (Г.Е.Лессiнг, Й.Г.Гердер, Й.В.Гьоте), поль. (А.Мiикевич), рос.
(К.Бальмонт, О.Прокофєв). Див,: Дайня, Дойна. Анатолiй Волков