Антиутопiя

АНТИУТ ОПIЯ. какотопiя (вiд греи, какое поганий i толос мiсце), дистопiя
(вiд грец. лис не, топос мiсце: погане, непридатне мiсце), контрутопiя,
негативна утопiя, роман- попередження iст. модифiкацiï утопiï
як метажанру. За визначенням С.Лема, антиутопiя тв., шо являє
собою демонстрацiю страху та виродження спроб удосконалити сусп-во .
Ю.Кагарлицький повязує появу А. з усвiдомленням iст. прогресу:
антиугопiя це крит. розгляд прогресу, тому вона i не змогла зявитись
ранiше, нiж сформулювалась iдея прогресу, ранiше XVII ст.. У найширшому
розумiннi А. завжди полемiчна шодо статичноï утопiï, є
ïï дiалектичним запереченням та динамiчним корективом. Якшо
утопiя за означенням та автор, задумом в бiльшостi позитивний прогноз,
то А. має на думцi песимiстичний, або, щонайменше, альтернативний
погляд на майбутнє. Цiкавою є еволюцiя антиутопiчних
поглядiв. 1-й етап контрутопiя полемiка з тою чи iн. утопiєю, iн.
утопiчна конструкцiя, зовсiм не обов язково негативна. Так. Утопiя
Т.Мора це прихована полемiка з iєрархiчною i кастовою Державою та
Законами Платона. У свою чергу Ф.Бекон в Новiй Атлантидi полемiзує
з iдеалом Мора. Алегорична сатира Б.Мандевiля Байка про бджiл, або
Частковi вади загальна користь (1714) побудована як антитеза суворо
регламентованим утопiям Мора i Т.Камгiанелли. Патрiархально-сер- вiч.
утопiя В.М оррiса Вiстi нiзвiдки (1891) протиставлена мiшансько-речовому
свiтовi майбутнього в романi Е.Белламi Погляд назад «. II-й етап
негативна утопiя (какотопiя. дистопiя) обовязково мiстить елементи
критики, розвiнчування того чи iн. утопiчного постулату,
застерiгає вiд однозначно оптимiстичного сприйняття iдеï
прогресу, викриває тiньовi» сторони утопiчного iдеалу, шо на
перший погляд видаються безперечними перевагами, але криють в собi
елементи сой. i психол. небезпеки. До негативних утопiй можна залiчити
Левiафана Т.Гоббса, 3-ю i 4-у частини Мандрiв Гуллiвера» Дж.Свiфта.
Записки з пiдпiлля. «Сон смiшноï людини та «Бiсiв
Ф.Достоєвського, Замах на мiражi В.Тендрякова. III-й етап власне
А., принципове заперечення самоï iдеï утопiï, повне
неприйняття будь-якоï насильницькоï змiни сусп-ва за
попередньо продуманим планом. Такий рiзновид А. набуває
особливоï ваги в XX ст., коли були здiйсненi спроби втiлення
тоталiтарних утопiй в життя, чи то комунiстичного, чи то фашистського
тлумачення. Найвiдомiшi А. XX ст. (Ми .Замятiна, Чудовий, новий свiт
О.Л.Г.Гакслi, Ферма звiрiв, 1984 Дж.Оруела) є воднораз
антитоталiтарними сатирами, позаяк є гротескними вiдображеннями
реально iснуючих структур, а не полемiку з утопiчними побудовами.
Зазнає критики не тiльки явний тоталiтаризм, але й небезпечнi
тенденцiï до унiфiкацiï та соц. конформiзму в сусп- вах зх.
демократiй (Машина часу Г.Дж.Веллза. У нас це неможливо»
С.Льюïса, 451 градус за Фаренгейтом Р.Бредберi, «1985
А.Берджесса). У звязку з небезпекою атомноï та екологiчноï
катастроф виникає типол. наближений до А. роман-попередження (Кiнь
червоний, або Людськi намiри Е.Трiоле, Мальвiль Р.Мерля). Зi словян, л-р
найбiльш репрезентована А. рiзних жанрiв у чес. i рос. л-рах 1920-80
рр.: К.и.ЕÏ. i Фабрика Абсолюту К.Чапека. Промислове виробництво
доброчинностi Ï.Гауссмана, Блаженний вiк Ï.Марека,
«Чевенгур А.Платонова, Година бика I.фремова, Москва 2042
В.Войновича. Юрiй Попов