АБОЛIЦIОНIСТСЬКА ЛIТЕРАТУРА
АБОЛIЦIОНIСТСЬКА ЛIТЕРАТУРА течiя в л-рi та публiцистицi США, iлейно повязана з аболiцiонiзмом (вiд англ. abolish скасувати, вiдмiнити) впливовим сусп.-полiт, рухом 1-оï пол. XIX ст., шо ставив завдання негайного скасування рабовласництва в краïнi та боротьби проти расизму, дискримiнацiï та сегрегацiï чорношкiрих. Вiн зiграв значну ролю як у створеннi та дiяльностi т.зв. пiдземноï залiзницi, так i у формуваннi сусп. думки напередоднi та протягом Громадянськоï вiйни у США. Набираючи з 1820-х pp. заг-нац. масштабiв, цей рух розгортається насамперед в пн. вiльних вiд рабства штатах, зокрема, в Нов. Англiï. Його гол. осередками стають мiста Бостон, Фiладельфiя, Нью-Йорк. 1833 створюється Амер. аболi цiонiстське товариство. У широкому сенсi слова можна говорити про аболiцiонiстський пафос творчостi майже всiх помiтних на той час лiтераторiв- пiвнiчан, тодi як пiвденцi захищали рабовласництво, шо лежало у пiдгрунтi всього економiчного, соц. та культ, життя регiону. З сер. 1840- х pp. антирабовласницькi ноти лунають У промовах метрiв амер. трансценденталiзму Г.Д.Торо (1817-1862) та Р.У.Емерсона (1803- 1882), органiчно входячи до ïхньоï концепцiï громадянськоï непокори. Ця проблематика посiдає значне мiсце у доробку вiдомих поетiв доби У.К.Брайанта (1794-1878), який пiдтримував аболiцiонiстiв у редагованiй ним впродовж пiвстолiття нью-йоркськiй газетi Iвнiнг Пост; Г.В. Лонгфелло (1807-1882), зокрема у знаменитому циклi Поезiï про рабство (1842); Дж.Лоуелла (1819-1891); В.Вïтмена (1819-1892) з його унiверсально-космiчним демократизмом. Для деяких представникiв красного письменства та журналiстики аболiцiонiзм став справою всього життя, невiддiльною вiд ïхньоï творчостi. Переглядаються застарiлi уявлення про цей рух, зокрема, про л-ру, шо створювалася в його межах. Якшо ранiше негри як вiльнi, та i раби, вважалися скорiш об'єктом прикладення доброчинних зусиль бiлих пiвнiчан, то вiдомi сьогоднi документальнi матерiали свiдчать про величезну ролю чорних американцiв в боротьбi за визволення свого народу вiд рабства, шо велася, серед iн., й словом. Поряд з «бiлими виданнями, публiкувалася значна кiлькiсть негр, газет (перша, Фрiдом Джорнал, почала виходити в Нью-Йорку 1827). Аболiцiонiстськi погляди були вперше чiтко сформульованi в памфлетi нефа Д.Уокера Заклик до кольорових громадян свiту, виданому в Бостонi в 1829 та структурованому за зразком Конституцiï США. Крiм того, очевиднi зв'язки аболiцiонiзму з iн. передовими рухами як iнтелектуально-фiлос. (трансценденталiзм), так i громадськими (боротьба за жiночу емансипацiю). Якшо аболiцiонiзм бiлих часто спирався на амер. морально-рел. традицiï, втiленi, зокрема, в квакерствi та унiтарiанствi, то чорнi йшли вiд реальностi рабства, навiть коли користувалися конвенцiйними лiт. формами. Величезна заслуга у пропагуваннi iдей аболiцiонiзму та згуртуваннi навколо них широкого кола лiтераторiв належить публiцисту У.Л.Гаррiсону (1805-1979); газета Лiберейтор, шо вiн ïï видавав у 1831-65 pp., стала гол. трибуною руху. Його соратниками були видатний промовець У.Фiлiпс (1811- 1884), проповiдник та оратор Т.Паркер (1810-1860), авторка однiєï з перших книжок, спрямованих проти рабовласництва, Л.М.Чайлд (1802-1880), колишнiй раб, шо став пресвiтерiанським священиком, Г.Г.Гарет (1815-1882). Всi сили справi аболiцiонiзму вiддавав один з його лiдерiв, поет Дж.Г.Вiттiер (1807-1892). Багато з його яскраво публiцистичних, просякнутих громадянським почуттям тв. увiйшли до зб. Толоси свободи (1846). Поетичну грань аболiцiонiзму представляли негри Е.П.Раджерс (1818-1893), Дж.М.Уïтфiлд (1822- 1871), Дж.Вашон (1824- 1878), Дж.М.Симпсон (1820-1876) та iн. Визначною лекторкою була одна з чорних письменниць Ф .Е .Гарпер (1825-1911), яка присвятила значну частину життя антира- бовласницькiй дiяльностi. У галузi аболiцiонiстськоï прози широко вiдома Г.Бiчер-Стоу (1811- 1896), як авторка популярного роману Хатинка лялька Тома (1852), шо, за висловом Емерсона, обiйшов весь свiт. Зважаючи на феноменальний успiх тв. та його ролю в змiнi ставлення багатьох пiвнiчан до рабовласництва, А.Лiнкольн назвав авторку маленькою жiнкою, що розв'язала велику вiйну. Рабство засуджується в романi з морально-христ. позицiй, шо спричинило надалi суперечливе ставлення до нього афро-амер. культ, спiльноти. Бiльш реалiстично зображує причини та наслiдки цього суто амер. феномену Р.Хiлдрет (1807- 1865) у повiстi Раб, або Нотатки Арчi Мура (1836), пiзнiше переробленiй у роман Бiлий раб, або Нотатки втiкача (1852). Паралельно з розкриттям iдей аболiцiонiзму у трад. жанрах публiцистики, поезiï та прози вiдбувається становлення оригiнального жанру, шо стоïть бiля витокiв афро-амер. л-ри. оповiдок рабiв (slave narratives). Наталя Висоцька
