Пiгмальйон

Категории

1.   1 Олег ЗуЄВський

1960р.

Оригинал

Вернутись у вашi збори
Мiж квiтами, що зняли
Намиста своï узори,
Де скарбiв мiцнi столи,
I ця голова камiнна,
I погляду мертвий жаль,
I сiрi, як глей, колiна,
I нiгтiв цупка емаль.
Аж поки вiдмова зрине —
В карнизах ожилий спiв,
Де щастя росло невпинне
Роями цiлющих слiв:
Тобi дорогий дарунок,
На кризi нечутний злом,
I перший чистий цiлунок,
Упiзнаний сяйним склом.