Фазани

Категории

1.   1 Остап Вишня

1952р.

Оригинал

- Дiдусю, а коли ти мене на охоту вiзьмеш? Я теж хочу зайчика встрелити!
Отак завжди маленький Павлик прохав свого дiдуся-мисливця, як тiльки дiдусь брався за рушницю.
Дiдусь гладив Павлика по голiвцi:
- Вiзьму, вiзьму, Павлику, ти ще маленький, пiдростеш, тодi й вiзьму...
Дiдусь дуже любив маленького Павлика i завжди йому розповiдав про зайцiв, про вовкiв, про лисичок, про всiх звiрiв, що вiн ïх полював.
А одного разу прийшов iз лiсу та й каже:
- Павлику, а я фазана бачив.
- Де ти, дiду, фазана бачив?
- У нашому лiсi!
- Якого фазана?
- Такого, як ото ми з тобою бачили в зоологiчному парку.
- Iз отаким червоним хвостом? З отаким великим, що отак аж дугою загинається?
- З таким самим! Фазанiв, Павлику, привезли у наш лiс аж iз далекого Казахстану! Привезли й пустили в нас! Тепер вони у нас плодитимуться.
- Дiдусю, вiзьми мене, будь ласка, в лiс фазанiв полювати!
Дiдусь якось так загадково посмiхнувся та й каже:
- Добре, Павлику! Взавтра пiдемо в лiс до фазанiв.
Маленькому Павликовi так хотiлося пiти з дiдом на фазанiв, що вiн i вночi прокидався та все питав маму:
- Мамо! Чи скоро вже ранок?
- Спи, Павлику! Спи! Дiдусь без тебе в лiс не пiде! Раз уже вiн сказав, що тебе вiзьме, то, значить, вiзьме.
Дуже рано прокинувся Павлик. Бачить, а дiд уже ходить по кiмнатi, одягнений у повстяки, у ватянi штани i кожушок...
- Дiдусю, — крикнув Павлик, — а мене хiба не вiзьмеш?
- Вiзьму, Павлику, вiзьму! Одягайся! Тiльки добре одягайся, бо бачиш, скiльки за нiч снiгу нападало!
Павло тепло одягся: i светр, i теплi рейтузи надiв, i валянки, i шапку-ушанку...
- Ну, я вже готовий, дiдусю! Бери рушницю, та й пiдемо! — каже до дiдуся Павлик. А дiд йому:
- Нi, Павлику, ми сьогоднi рушницi не братимемо! Ми щось iнше сьогоднi для фазанiв вiзьмемо. Ходiмо!
Вийшли дiдусь з Павликом з хати та й пiшли пiд повiтку.
А пiд повiткою дiдусь заранi заготував кiлька снопiв з ячменю. Невимолочених, iз зерном,
Та серед великих снопiв i кiлька маленьких було — для Павлика.
- От з якими рушницями полюватимемо фазанiв ми з тобою, Павлику!
Та й розповiв дiдусь Павликовi про те, як треба оберiгати взимку птицю, i не тiльки фазанiв, що оце тiльки ïх привезли до нашого лiсу, а й всiляку птицю:
i курiпок, i синичок, i щигликiв, що взимку, як випаде снiг, не мають змоги знайти собi ïжу...
Дiдусь iз Павликом пiшли до лiсу, розгорнули на галявинi снiг i поклали снопики ячменю...
- Давай, Павлику, заховаємося отут, за лiщиною! Подивишся, який червоний красунь фазан зараз до ячменю прибiжить.
I справдi, — тiльки-но вони присiли за кущем лiщини, збоку щось заквоктало, залопотiло крильми, i чудесний червоний красунь фазан iз хвостом дугою пiдбiг до снопа i почав клювати зерно.
Дiдусь обняв Павлика та й каже:
- Отак, Павлику, завжди роби! Взимку, коли багато снiгу, пiдгодовуй пташку, в лiсi! Добре?
- Добре, — вiдповiв Павiлик.