Сеньйорито акацiє, добрий вечiр.
Микола Вiнграновський ()
Сеньйорито акацiє, добрий вечiр.
Я забув, що забув був вас,
Але осiнь зiйшла по плечi,
Осiнь, ви i осiннiй час,
Коли стало любити важче,
I солодше любити знов...
Сеньйорито, колюче щастя,
Хто воно за таке любов?
Вже б, здавалося, вiдболiло,
Прогорiло у тiм вогнi,
Ступцювало i душу й тiло,
Вже б, здалося, нащо менi?
У годину суху та вологу
Вiдходились усi мости
I сказав я — вже слава Богу,
I, нарештi, перехрестивсь —
Коли ж — здрастуйте, добрий вечiр.
Ви з якоï дороги, пожежо моя?..
Сеньйорито, вогонь по плечi —
Осiнь, ви i осiннiй я...
