ТРИ СИНИ
Павло Тичина ()
Приïхало до матерi да три сини,
Три сини вояки, да не 'днакi.
Що 'дин за бiдних,
Другий за багатих.
А третьому силу свою нiгде дiть, -
Просто бандит.
- Ой, мамо! — каже перший кароокий, -
Який-то свiт широкий!
Не тiльки в нас з нуждою бiй,
Не тiльки ми тут з горем -
Страждають люди i за морем,
Бо скрiзь проклятий багатiй.
- Ой, нене! — каже другий чорногрекий, -
Нащо нам думати про свiт далекий,
Коли в нас од природи все вже є:
I хлiб, i вугiль, i голлє.
Нехай же на голлi тiм горлом звисне
Чуже, нерiдне, ненависне.
- Ой, мати! — каже третiй низькобровий, -
Повиганяй своïх синiв iз хати,
Хай не смiшать мене, нехай не сердять.
Кулак здоровий -
Оце i воля, i братерство й щастя краю:
Чи бiдний, чи багатий — я нiколи не питаю.
Блиснула шабля в першого!
Креснула в другого,
Ще й в третього клинок...
Ой, сину, синку мiй, синок!
Лежить бандит готовий.
А два брати знов далi б'ються -
Нiяк ïх не рознять.
