Лiто

Категории

Олена Телiга ()

Оригинал

Топчуть ноги радiсно i струнко Соннi трави на вузькiй межi. В день такий вiддатись поцiлункам! В день такий цiлим надхненням жить! П'яним сонцем тiло налилося, Тане й гнеться в ньому, мов свiча,— I тремтить схвильоване колосся, Прихилившись до мого плеча. В сотах мозку золотом прозорим Мед думок розтоплених лежить, А душа вклоняється просторам I землi за свiтлу радiсть — жить! I за те, що стiльки уст палило I тягло мене вогнем спокус, I за те, що замiнить не сила — Нi на що — твоïх єдиних уст!