ЧУЖА ВЕСНА
Олена Телiга ()
Десь, цiлком недалеко, заслiплює свiтло,
Десь ридають трамваï i мучаться авта,
Але тут, в синiх сутiнках, тиша заквiтла,
А за сонними вiкнами блимає нафта.
Я пiду, як звичайно, порожнiм провулком,
Бо мене обiйматиме вiтер весняний,
Моï кроки i серце застукають гулко,
I тебе я зустрiну, як завжди, незнаний.
Ти для мене чужий, не з єдиного краю,
А тому не затерти поплутанi межi,
Тiльки подмухiв теплих розбещена зграя
Все б хотiла спалить у веснянiй пожежi!
А потiм, серед ночi, в маленькiй кiмнатi,
Може, мрiяти будеш про радiсну близькiсть,
Тiльки я мушу твердо й безжалiсно знати,
Що не зродиться полум'я з вогненних блискiв.
