Вiнiл

Категории

1.   1 Юрiй Тарнавський

Оригинал

Вже бачить його
Лондонський мiст
i плаче
iржавими
слiзьми,
i рожевi
дiвчата
знаходять
зiдхання
пiд своïми
темними бедрами,
i простягають ïх
до його худого
обличчя
з профiлем
найтонших квадратiв,
i притискають
до своïх запалих долонь
початки
його зеленоï
бороди,
що носить
слiди
переслiдувань !
Ще залишає
деякi кути
своïх в'язких
трикутникiв
на темних боках
лiтер
i молекуль,
та вже видно
тiнь
його пальцiв,
подiбну до усмiшок,
по кутиках
уст,
що не можуть
звiльнитися
з-пiд краïв
лiжок
i немовлят,
i вдягає
непромокальнi
ризи,
i обертається
на чотири
сторони свiту,
i робить знаки
кiл
i прямокутникiв,
i залишає
вогнетривкi
хрести
на пом'ятих,
занедбаних
ретинах,
i роздає
пряжки,
повнi квiтiв,
дiрам
у лахмiттi,
щоб передали ïх
костям,
що живуть
на передмiстях
зубiв
i дощу,
i ясна
пiдносять себе
на рiвень
рожевого асфальту,
i слина
кличе пальцi
викопувати
бедра
з-пiд неону,
i покривати ïх
фосфором
i чоловiчими руками,
i прiзвища
розпускають гриви
з довгого волосся
i рудих лiтер
i розступаються
ноги
i границi,
щоб дати йому
прохiд
до трiсок
в упертих
руках
i в поламаних
державах.
— Ще кволий,
ще не видужав
вiд фабрик
i паперу,
з iм'ям,
хоч за нього
заходить сонце
i звичаï
зложеним з лiтер
таких тонких,
що може бути
знищене
навiть слiзьми ...
Молiмся,
щоб Господь
не покликав його
назад
до себе !