Голубими очима
Категории
Володимир Свiдзинський ()1927р.
Оригинал
Голубими очима Вдивляється в небо дитя – Голубими дорогами Одпливає, одходить життя. Десь нема вже високого саду, Що до мене клонився-шумiв, Десь порубанi й верби поривчастi, Журнi сестри пласких берегiв. I немає високого саду, I в руïнах мiй рiдний дiм, I не грає червоний свiтанок На поцвiлiм острiшку старiм. I в зарiчних просторах забуте Ïх дитини ласкаве iм'я. Може, й камiнь самотнiй розбито, Де плекала мати моя. Голубими очима Вдивляється в небо дитя, Голубими дорогами Одпливає, одходить життя. З книгиВересень
